Vermilion, 2019. – 288 p.
Переклад з англійської Тараса Фролова
Дизайнер обкладинки Петро Вихорь
© Dr Tara Swart, 2019
© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2020
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2020
Робіну – чоловіку, найкращому другу, моїй половинці.
І Тому – моєму синові та несподіваному подарунку!
Здається, деякі люди приваблюють до себе успіх, владу, багатство й досягнення, докладаючи зовсім небагато свідомих зусиль, тоді як інші досягають того самого величезною працею, а дехто взагалі не може реалізувати свої амбіції, прагнення та ідеали. Чому так відбувається? Причина не може бути фізичною… Отже, розум мусить бути тією творчою силою, єдиною відмінністю, що вирізняє людей. Саме розум долає середовище та будь-які перешкоди…
Передмова. Повернення до Джерела
І все ж прийдешнього загрозам себе злякати я не дам…Господар я своєї долі, душі своєї капітан.
Можливості змінити життя трапляються нам щодня. Випадкова зустріч із можливим партнером, зауваження, з якого може початися нова кар’єра, – у нашому стрімкому житті ми часто-густо не помічаємо або відвертаємося від цих моментів. Але за умови певної допомоги можемо навчити наш розум звертати увагу на ці можливості та використовувати їх – і перетворювати частку секунди на тривалі зміни. Бо речами, яких ми прагнемо в житті найбільше – здоров’ям, щастям, багатством, коханням, – керує наша здатність мислити, відчувати та діяти. Іншими словами, цим керує наш мозок.
Світогляд руху нью-ейдж давно вже подарував надію на те, що, змінивши своє мислення, можна контролювати власну долю. Попри скептицизм, мільйони людей протягом тривалого часу зверталися до систем на кшталт «Секрету» («The Secret») та раніших. Чому? Бо якщо ми відкинемо містику, деякі ідеї, на яких ґрунтуються ці системи, виглядають надзвичайно потужними. А головне – останні відкриття в нейронауці та психології поведінки підтвердили їх.
Я – лікарка, спеціалізуюся у психіатрії, нейронауковиця, яка почала працювати коучем для керівників, та спікер на тему здатностей розуму. Всі мої дослідження та практичний досвід переконали мене в одному: ми здатні активно змінювати те, як працює наш розум. Наука та експериментальна психологія доводять, що всі ми маємо силу реалізувати те життя, якого прагнемо.
З особистого: власна подорож привела мене до розуміння, що ключем до життя, про яке я мріяла, є мій мозок – те, що я називаю «Джерелом». У цій книзі я розповім про підхід і техніки, що допомогли мені й моїм клієнтам, а також про новітні дослідження в галузі психології та нейронауки – і все це зведено до набору перевірених інструментів, за допомогою яких ви звільните свій розум. Якщо ви готові змінитися і слідувати цим простим крокам, то будете готові отримати більше можливостей, що змінюють життя, та досягти свого максимального потенціалу.
Я була найстаршою дитиною в родині першого покоління індійських емігрантів, виросла в північно-західній частині Лондона 1970–1980-х років у дивній суміші культур, мов і страв. Я швидко навчилася пристосовуватися до різноманітних ідей, що кружляли навколо мене, але глибоко всередині відчувала суперечність. Удома йога та медитація були частиною буденного життя, ми дотримувалися суворої вегетаріанської дієти аюрведи (у якій куркуму вважали універсальними ліками), і перш ніж почати їсти, ми мали запропонувати їжу Богу. Мої батьки намагалися пояснити переваги цих практик, та їхні пояснення здавалися надуманими, а я просто хотіла «вписатися» до кола своїх друзів. Я мріяла про звичайне, просте життя, в якому те, що відбувалося вдома, було в гармонії зі світом навколо мене.
У школі ми з молодшим братом ніколи не говорили про реінкарнацію, але вдома нам доводилося поклонятися нашим предкам, співати молитви перед пахощами та жертовною їжею, і ми були переконані в тому, що наші предки перебувають в іншому вимірі та можуть впливати на наше життя. Я дуже здивувалася, що для моєї великої родини було очевидно: я – реінкарнація покійної бабусі. Те, що вона ніби шкодувала з приводу відсутності формальної освіти (бабуся виросла у селищі в Індії), привело до того, що від мене очікували, як я стану лікаркою, – отримаю найбільш поважну у своїй культурі професію, що межує з божественним, бо має справу з питаннями життя і смерті. Я покірливо навчалася у школі та університеті й без нарікань ішла тим шляхом, який мені визначили.
Гадаю, мій інтерес до психіатрії та нейронаук у перші університетські роки пояснюється пошуками себе – хто я насправді та яка була б моя мета, якби я могла обирати. Коли мені було за двадцять, я відмовилася від власної культурної спадщини, намагаючись звільнитися від колосальних очікувань, які були
