кинув полковник Росс, як тільки Голмс вийшов із кімнати. – Не бачу, щоб із часу його приїзду справа посунулася хоч на крок.
– Принаймні, вам дали слово, що ваш кінь буде бігти, – втрутився я.
– Слово мені дали, – стенув плечима полковник. – Та я волів би коня, а не слова.
Я вже хотів відповісти, аби захистити свого приятеля, але в цю мить він повернувся.
– Ну ось, джентльмени, – заявив він. – Я готовий їхати.
Один із конюхів відчинив дверцята екіпажа. Голмс сів поруч зі мною, але раптом перехилився через борт і торкнувся рукава конюха.
– У вас є вівці, як бачу, – сказав він. – Хто за ними доглядає?
– Я, сер.
– Ви не помічали за ними останнім часом чогось дивного?
– Та ні, сер, ніби нічого, тільки ось три раптом почали накульгувати, сер.
Голмс засміявся, потираючи руки, чимось дуже задоволений.
– Непогано вигадано, Ватсоне, зовсім незле! – Він непомітно штурхнув мене ліктем. – Ґреґорі, дозвольте звернути вашу увага на дивну епідемію, що вразила овець. Гайда.
З обличчя полковника Росса було видно, які непривабливі висновки він зробив про таланти мого приятеля, зате інспектор пожвавився.
– Вважаєте цю обставину важливою? – спитав він.
– Ще б пак.
– Є ще якісь моменти, на які ви порадили б мені звернути увагу?
– На дивну поведінку собаки в ніч злочину.
– Собаки? Але вона ніяк не поводилася!
– Оце й дивно, – зауважив Голмс.
Через чотири дні ми з Голмсом знову сиділи в потязі, який мчав у Вінчестер, де мав розігруватися кубок Вессекса. Полковник Росс чекав на нас, як і було домовлено, у своєму екіпажі, запряженому четвіркою, біля вокзалу на майдані. Ми поїхали за місто, де була арена. Полковник був похмурий, тримався напрочуд зимно.
– Жодних звісток про мого коня досі немає, – заявив він.
– Сподіваюся, ви його впізнаєте, коли побачите?
Полковник спаленів:
– Я можу вам описати одну за одною всіх коняк, які брали участь у перегонах за останні двадцять років. Мого фаворита, з його міткою на чолі та білою плямою на правій передній бабці, впізнає кожна дитина!
– А які ставки?
– Відбувається щось незрозуміле. Вчора ставили п’ятнадцять до одного, вранці розрив став швидко скорочуватися, не знаю, чи втримаються зараз на трьох до одного.
– Гм, – буркнув Голмс, – сумнівів немає, хтось щось знає.
Екіпаж під’їхав до огорожі, що оточувала головну трибуну. Я взяв афішу й прочитав:
Приз Вессекса
Жеребці чотирьох і п’яти років. Дистанція – 1 миля 5 ферлонгів. 50 фунтів підписних. Головний приз – 1000 фунтів, другий приз – 300 фунтів, третій приз – 200 фунтів.
1. Негр – власник Гіт Ньютон; жокей – червоний шолом, пісочний однострій.
2. Боксер
