дрімаємо.
Чи їмо.
Чи по-хаті ходимо.
Звідусіль, наче» міль»,
Традиції свої «точимо».
Що було в минулому…
Попілом.
Пилюкою припало.
Та й нам,
Нащадкам.
Майже нічого, тай не зосталось.
Бідолашні.
Маємо лише старий- старий одяг.
У музеях батьківщини.
І в скринях дубових.
Я пам'ятаю,
Бабуся мені розповідала, як понеділкувала.
Як на вечорницях, пару вибирала.
Була в неї солом'яна довга-довга коса.
То важлива дівоча краса.
Як її запрошували в танок- «гопачок».
Як нею милувався молодий козачок.
Як їй було важко панам служити…
Та як їй довелося війну пережити.
Свято «пасха»
А яка традиція :
Крашанки червоні.
Та калачі зі здобою.
Маємо свята "Пасха" називається.
Коли страчений Іісус Христос.
Знов до нас живим повертається…
Показати людям.
Що ми з вами вічні.
І ніхто не зможе нас знищити.
Душі в нас живії.
Тіло лише змінюється…
І на землі вічній.
Все це відбувається.
Щороку.
Коли свято "Пасхи" починається.
Червоні яєчки в кожнім будинку з'являються.
Тільки раз, традиція
Не збудується щастя.
На розлученнях.
Бо будується воно.
Лише на перших зарученах.
Коли світ і земля і душа, всі едині.
І маємо більше часу.
Для любові, кохання, та долі щасливої.
Коли ми молоді.
Коли ми закохані.
Коли наш час до верху заповнений.
У нас лінь не гостює.
Бо весь час ми працюємо.
І тоді в злагоді живемо.
Не палимо,
Не нюхаемо,
Алкоголь не вживаємо.
Отже без смутку життя проживаємо.
Будуть у нас підростать дітки- квітки.
Що радість в будинок приносять завжди.
Татка і матінку звеличають.
Дідуся та бабусю поважають.
Родичів не соромляться.
Та завжди в гурті бавляться.
Так і всі справи до краю доводяться.
