від голодних тварин і хижих патогенів). Пропозиції збільшити кількість теломерази м’які та природні – і збільшують теломеразу в безпечних кількостях. Не турбуйтеся щодо більшого ризику раку через ці стратегії. Вони не збільшують теломеразу до рівнів чи у способи, що можуть бути шкідливими.
Хай як парадоксально, нам потрібно підтримувати здоров’я наших теломер, щоб запобігти раку. Деякі види раку виникають більш імовірно, коли нестача доступної теломерази робить теломери надто короткими. Зокрема, це рак крові (лейкемія), шкіри (меланома) та шлунково-кишкового тракту (підшлункової залози). Це довели відкриття, що люди, народжені з мутацією, яка повністю деактивувала ген теломерази, мали набагато вищий ризик цих видів раку. Такі хвороби виникають тому, що втрата захисту теломер збільшує ймовірність пошкодження наших генів, а змінені гени можуть врешті-решт призводити до розвитку раку. Ба більше, нестача теломерази послаблює теломери у наших імунних клітинах. Імунна система зазвичай пильно слідкує за тим, що сприймає як «чуже», зокрема за шкідливими раковими клітинами, а також патогенними загарбниками ззовні, як-от бактерії та віруси. Без достатньо довгих теломер, що працюють як буфери, клітини імунної системи врешті-решт немічніють.
Деякі з цих імунних клітин схожі на камери спостереження, встановлені на кожному розі тіла. Якщо вони немічніють, їхні лінзи неначе запотівають, не виявляючи «злочинців» – ракових клітин. Ось чому групи імунних клітин, які зазвичай мають реагувати і охороняти порядок, просто не вступають у дію. Наслідком слабких теломер стає те, що імунний захист організму частіше програє боротьбу проти раку чи патогенів.
Надлишок теломерази внаслідок дії навіть нормальних варіантів генів її вироблення може збільшити ризик розвитку кількох форм раку. А надактивна теломераза підживлює більшість видів раку, щойно вони стають злоякісними. Але навіть цей «темний бік» теломерази може не завжди бути темним. Дослідники з’ясували, що теломераза гіперактивна приблизно у 80–90 % випадків злоякісного раку людини з рівнями у 10–100 разів вищими, ніж у нормальних клітинах. Це відкриття може одного дня стати могутньою зброєю у нашій боротьбі проти хвороб. Якщо теломераза так потрібна для розвитку раку, то, ймовірно, його можна лікувати, дезактивуючи цей фермент лише у ракових клітинах. Наразі дослідники працюють над цією ідеєю.
Головне тут – добре регулювати вплив теломерази на теломери – у потрібних клітинах та у потрібний час, бо лише це підтримуватиме здоров’я теломер і нас самих. Організм знає, як це робити, а ми можемо допомогти йому, ведучи сповнений стратегій оновлення спосіб життя.
Ви можете впливати на свої теломери та теломеразу
На зламі тисячоліть науковці звикли вважати теломери і теломеразу передумовами оновлення клітин. Але теломерні синдроми, починаючи із шокуючого відкриття,
