би деінде, але не на Трентор.
Крім того…
Він не знав, які ще плани мала Бранно, та й не міг змусити її розповісти. Бранно в екстазі через подорож на Трентор? Що ж, якщо Бранно хоче на Трентор, то вони туди не полетять! Куди завгодно. Але не на Трентор!
Ніч уже хилилася до світанку, коли втомлений Тревіз нарешті задрімав.
Наступний день після арешту Тревіза мер Бранно провела чудово. Її вихваляли набагато більше, ніж вона заслуговувала, а про інцидент так і не згадали.
А втім, вона добре розуміла, що Рада невдовзі оговтається від паралічу і їй почнуть ставити запитання. Діяти доведеться швидко. Тому, відклавши вбік нічогеньку купу справ, вона взялася за питання Тревіза.
Поки Тревіз із Пелоратом обговорювали Землю, Бранно зустрілася з депутатом Манном Лі Компором у приміщенні мерії. Коли він з ідеальною невимушеністю сів за стіл навпроти неї, вона знову глянула на нього оцінювально.
Він був менший і худорлявіший за Тревіза й лише на два роки старший. Обидва були новачки в депутатському корпусі, молоді та ламкі, і це, мабуть, єдине тримало їх разом, бо в усьому іншому вони радикально різнилися.
Якщо Тревіз, здавалося, випромінював ворожість, Компор світився майже безхмарною впевненістю в собі. Можливо, таке враження справляли його світле волосся та сині очі, зовсім не поширені серед мешканців Фундації. Вони надавали йому майже жіночої м’якості, що (на думку Бранно) робило його не таким привабливим для жінок, як Тревіз. Він явно хизувався своєю зовнішністю й максимально з неї користався, відростивши якомога довше волосся й стежачи, щоб воно було хвилясте. Він наносив на повіки ледь помітні сині тіні, щоб підкреслити колір очей. (Протягом останніх десяти років поміж чоловіків стало модним користуватися тінями різноманітних відтінків.)
Він не був бабієм. Вів спокійне життя з дружиною, але ще не зареєстрував своїх намірів стати батьком, про якусь таємну другу партнерку теж нічого не було відомо. Цим він також відрізнявся від Тревіза, який міняв співмешканок так само часто, як і свої горезвісні агресивно яскраві паски.
Не було майже нічого, що не розкопав би про депутата департамент Коделла, а сам Коделл тихо сидів у кутку кімнати, як завше випромінюючи гарний настрій.
Бранно сказала:
– Депутате Компор, ви добре прислужилися Фундації, але, на жаль для вас, ця послуга не з тих, за які можна хвалити прилюдно чи віддячувати у звичайний спосіб.
Компор усміхнувся. Зуби в нього були білі й рівні, і на якусь мить у голові Бранно промайнула лінива думка, чи не всі мешканці сектора Сіріуса мають такий вигляд. Розповідь Компора про походження із цього особливого, доволі периферійного регіону підкріплювали слова його бабці по матері, яка також була світловолоса та синьоока й стверджувала, що її мати походить із сектора Сіріуса. Та, за даними Коделла, на підтвердження цього не було жодного переконливого доказу.
Це ж жінки, казав він, вона могла вигадати собі
