про своє заміжжя. Батьки усвідомлювали, що це колись має статися, мріяли про онуків, але ж не відразу після школи. Людські діти поспішали здати документи до вишів, щоб здобути якусь освіту й мати професію, а їхня єдина дитина квапиться запхати голову в ярмо. Ніби ні з ким серйозно не зустрічалася і раптом: «Виходжу заміж!» Жарт? Не могли второпати, чому вона так поспішно прагне покінчити з дівоцтвом. Може, своїм учинком хоче спам’ятати їх, щоб не сварилися, адже змінити минуле вже ніхто не в змозі… Чи втекти від обох?
Захоплені несподіваною новиною, батьки не знали, що й думати. Засліплені своєю недовірою одне до одного, вони й не помітили, що дівчина давно вже відбилася від рук, пізно поверталася додому. Де затримувалась і з ким водилася – для них було за сімома замками. Петро викурював по дві пачки цигарок за день, і, коли донька поверталася додому з різким запахом диму чи алкоголю, жодному не спало на думку зробити їй зауваження. Одягали дівчину за її вимогою, бо вона ж у них єдина. Оля успадкувала вроду біологічного батька-слов’янина, котрий також забігав до Маші на посиденьки, а Петро тішився і хвалився, що вона вдалася в нього. Тепер здогадався, що нестримна жага до любощів та інтриг доньці передалася з маминою кров’ю.
– Може, скажеш, за кого заміж зібралася? – запитав Петро, оговтавшись від шоку.
– Якщо ви хвилюєтеся, що треба буде весілля справляти, то я вас заспокою. Нічого мені не треба! У мене буде цивільний шлюб, – заявила Оля і спостерігала, як коробилися від цієї новини обличчя батьків.
– Як це?! – ледь вимовила мати. – А що люди скажуть?
– Плювала я на людей! Нехай за собою дивляться! Поживу трохи, роздивлюсь і, якщо не сподобається, утечу від нього. Гризтися так, як ви гризетеся, не буду, – карбувала слова з насмішкою навмисне, щоб дошкульніше ранити батьків.
Петро слухав і дивувався. Звідки в неї такі думки? Бабуня колись нагадувала, щоб вони хоч іноді ходили до церкви й брали із собою Олюню. Казала, що лише страх перед Божим покаранням стримує людину від багатьох негожих вчинків, особливо дівчат. Маша лише посміялася з неї, бо з досвіду знала, що ніякого покарання нема. Тоді, коли вона дівувала, вийшла сухою з води. Тепер проявилися перші паростки – Оля шлюб не вважає священним і ступила на дорогу розпусти. Батькам соромно комусь признатися, що єдиної доньки не впильнували й не застерегли від помилок.
Зятя, чи співмешканця доньки, побачили, коли він приїхав майбутню дружину забрати з речами. Високий, з хворобливим обличчям парубок не справив враження турботливого закоханого чоловіка. Зацікавлено зиркнув по кімнатах і, побачивши лише дві пузаті сумки перед порогом, розчаровано запитав: «Оце все?» На який багаж молодик сподівався – лише йому відомо.
Чи знала Оля, куди їде, чи сліпо йшла за покликом серця – батьки мали великий сумнів. Дурний гонор гнав дитину з дому, і ніякі доводи не змогли її зупинити. Повідомила тільки, що їде в столицю, бо в їхньому жабнику вільним
