оком це тісне приміщення, що майже половину його життя було для нього цілим Усесвітом.
Раптом він пригадав, як закінчується той вірш:
«Я жив щасливо і щасливо вмру».
Розділ 8. Зоряний флот
Сера Лоренса Цунґа не можна було назвати сентиментальною людиною. Він був надто великий космополіт, щоб серйозно сприймати патріотизм, хоча ще студентом останнього курсу якийсь час, зовсім недовго, і носив штучну, стилізовану під традиційну китайську, чоловічу кіску, як то було популярно за часів Третьої культурної революції. Проте реконструкція катастрофи «Цяня», яку Лоренс побачив у планетарії, зворушила його до глибини душі та спонукала перенаправити значну частину свого надзвичайно потужного впливу й енергії на космос.
Невдовзі він уже подорожував у вихідні дні на Місяць, а також призначив свого сина Чарлза (того, що коштував йому тридцять два мільйони солів) віцепрезидентом «Цунґ естрофрейт». Новостворена корпорація мала тільки дві невеликі ракети, які в чистому вигляді (без палива, пасажирів та будь-якого іншого вантажу) важили менше ніж тисячу тонн, запускалися спеціальною катапультою та мали прямоточні повітряно-реактивні двигуни, що працювали на водні. Уже скоро вони застаріють, але доти за їхньою допомогою Чарлз устигне накопичити певний досвід, що – як від початку був глибоко переконаний сер Лоренс – стане просто необхідним у наступні десятиліття. Космічна доба врешті-решт наставала по-справжньому.
Братів Райтів із їхнім першим у світі вдалим, хоч і коротким, польотом на допотопному літачку від настання ери дешевих і масових авіаперевезень відділяло всього лише трохи більше ніж пів століття; щоб упоратись із набагато важчим завданням – підкорити простори Сонячної системи, часу знадобилося десь удвічі більше.
Коли ще в 50-ті роки XX століття Луїс Альварез разом зі своєю командою відкрив каталізований мюонами синтез[26], це здавалося не більше за лабораторну цікавинку, яка становить лише теоретичний інтерес, без жодної практичної користі. Подібно до того, як свого часу великий лорд Резерфорд зневажливо був поставився до перспектив атомної енергетики, так і сам Альварез засумнівався, чи матиме коли-небудь практичне значення той «холодний термоядерний синтез». І дійсно, так і було аж до 2040 року, поки несподіване та цілком випадкове синтезування стабільних мюонно-водневих «сполук» не відкрило новий розділ в історії людства, точнісінько як відкриття нейтрона започаткувало колись Атомну еру.
Завдяки цьому в людства з’явилася можливість створювати невеличкі пересувні атомні електростанції з мінімальними вимогами до антирадіаційного захисту. Однак на той час у традиційні атомні електростанції були вкладені вже такі величезні кошти, що на світову енергосистему це вдосконалення спочатку не вплинуло, а от на космічних подорожах воно позначилось одразу ж. Його можна було порівняти хіба що з революцією в авіаперевезеннях, яку за сотню років перед тим спричинило винайдення реактивного двигуна.
Тепер, ставши енергетично незалежнішими,
Каталізований мюонами синтез, мюонний синтез – процес, який дає змогу термоядерному синтезу відбуватися за відносно низьких температур, навіть кімнатних чи й нижчих.
