усміхнувся:
– Ні. Але, можливо, так було б краще.
Запала тиша. Потім Сергій тихо продовжив:
– Ви просто скажіть: так чи ні. І якщо ви скажете «так», то я зі свого боку зроблю все можливе, аби ваша донька відчула себе щасливою.
– Не сумніваюся, – сухо відповів Олександр Петрович. – Але ми все-таки підпишемо з вами документ. Мій адвокат підготував угоду.
Він простягнув Сергієві два аркуші з надрукованим текстом. Хлопець почав читати: «Угода… Ольховський Олександр Петрович, який далі зветься Замовник, з одного боку, та Нікольський Сергій Ігорович, який далі зветься Виконавець, з іншого боку, уклали цю угоду…
Виконавець зобов’язується забезпечити постійну і належну увагу… Ольховській Анні Олександрівні… Протягом усього часу життя Ольховської… Забезпечувати постійну моральну й фізичну підтримку… Особиста присутність під час усіх медичних процедур… А також присутність під час усіх ритуальних заходів…
Замовник зобов’язується виплатити Виконавцеві в якості винагороди за послуги…»
Рядки почали зливатися перед очима. На «ритуальних заходах» йому раптом перехопило подих. Але Сергій одразу розсердився на себе за цей прояв слабкості й дочитав документ до кінця.
«Усі відомості будь-якого змісту, що стосуються виконання угоди, наявні на початок надання послуг, а також ті, що виникли у ході надання цих послуг, є довічною таємницею, включаючи ім’я, адресу та вид діяльності Замовника та членів його родини…
У разі розголошення Виконавцем будь-яких відомостей у будь-якому обсязі угода визнається недійсною, а Виконавець зобов’язується повернути Замовникові отриману суму в подвійному обсязі.
Після завершення надання послуг Виконавець зобов’язується надалі не звертатися до Замовника усно, не телефонувати Замовнику, не надсилати листи Замовнику й жодним іншим чином не поновлювати контакти із Замовником. Будь-які спроби таких звернень будуть кваліфікуватися як шантаж і переслідуватимуться згідно з чинним законодавством».
– Залишається тільки вписати суму, правильно? Сподіваюся, з усім іншим ви згодні. – Олександр Петрович пильно глянув на Сергія.
Той, не підводячи голови, мовчав і продовжував дивитися на папери, які ледь помітно тремтіли в руках. Ольховський вів далі:
– Ну, ви ж розумієте, я не міг не перестрахуватися. Ідеться про справи моєї сім’ї, а важливішого за це, як ми з вами обидва знаємо, немає нічого, правда ж?
– Звідки вам відоме моє прізвище? – Сергій, нарешті, підняв голову.
– Все дуже просто: секретарка адвоката подзвонила у ваше автопідприємство, назвала номер маршрутки і сказала, що хоче надіслати подяку водієві на ім’я Сергій за якісне обслуговування. Звичайно, нам залюбки повідомили все, що потрібно!
– Це все так… цинічно. А ваша угода – просто немає слів!
– Ну чому ж, є слова. Юридичною
