Пророк. Поеми. Поезії (збірник). Тарас Шевченко

      «Наш отаман Гамалія,

      Отаман завзятий,

      Забрав хлопців та й поїхав

      По морю гуляти,

      По морю гуляти,

      Слави добувати,

      Із турецької неволі

      Братів визволяти.

      Ой приїхав Гамалія

      Аж у ту Скутару,

      Сидять брати-запорожці,

      Дожидають кари.

      Ой як крикнув Гамалія:

      „Брати, будем жити,

      Будем жити, вино пити,

      І ворога бити,

      А курені килимами,

      Оксамитом крити!“

      Вилітали запорожці

      На лан жито жати;

      Жито зжали, в копи склали,

      Гуртом заспівали:

      „Слава тобі, Гамалія,

      На ввесь світ великий,

      На ввесь світ великий,

      На всю Україну,

      Що не дав ти запорожцям

      Згинуть на чужині!“»

      Пливуть, співаючи; пливе

      Позад завзятий Гамалія:

      Орел орлят мов стереже;

      Із Дарданелли вітер віє,

      А не женеться Візантія:

      Вона боїться, щоб Чернець

      Не засвітив Галату знова,

      Або гетьман Іван Підкова

      Не кликнув в море на ралець.

      Пливуть собі, а з-за хвилі

      Сонце хвилю червонить;

      Перед ними море миле

      Гомонить і клекотить.

      Гамалію, вітер віє.

      Ось-ось наше море!..

      І сховалися за хвилі —

      За червоні гори.