Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами. Ігор Голомозий

      Послухай но мене єпископ,

      Пресвітер, батюшка, чи дьяк.

      Хотів тебе я запитати,

      Чи любиш Бога ти, і як?

      – Люблю я Бога дуже сильно.

      На «іноязиках» молюсь,

      Палю свічки, пощусь, співаю.

      На грішних навіть не дивлюсь.

      Я не курю, не п’ю, не лаюсь,

      Не йду в злоріків зібрання.

      Ходжу любити Бога в церкву.

      Я – праведник, а ти – «свиня».

      Он подивись, лежить під тином,

      В грязюці, п’яний, обіцявсь.

      До мене руку простягає,

      Тож мабудь трохи вже проспавсь.

      – Іди «гидота», відчепися.

      У церкву йду, святий бо я.

      Що кажеш, вхопить тебе «білка»?

      Ну, то проблема  не моя.

      Та все одно, тебе Ісус кохає.

      Проспись, помийсь, до церкви приходи.

      Я – люблю Бога, ти – лежиш в калюжі.

      Не притуляйсь гидкий. Від мене відійди.

      Я ж проповідую сьогодні

      Про милосердя та любов.

      Про те, як я кохаю Бога,

      Котрий пролив за мене Кров.

      А ти смердиш наче усрався.

      Чекай, а може ти помер?

      А якщо ти незнав Ісуса?…

      Але то потім, а тепер

      Я проповідую у церкві.

      Я розкажу вам про любов,

      Як треба Господа  любити…

      – Під тином хтось лежить ізнов.

      Научіть свою дитину

      Місцем поступатись.

      Поважати старих, бідних.

      Калік не цуратись.

      Стоїть бабця у маршрутці,

      Зігнулась до полу.

      Сумки тягнуть її руки,

      Й падають до долу.

      «Приберите свои сумки»

      Парубей говорить їй.

      Розвалився на сидінні,

      А ти бабушка постій.

      Далі, сидять школярі два,

      Розмовляють: «Дважды два»

      Бабушка стара зомліла,

      Закрутилась голова.

      Поруч, з парубком діваха

      Смокчуть губи й пиво п’ють.

      Далі, хлопці грають в карти,

      Щолбаном по лобі б’ють.

      Ось маршрутка підстрибнула,

      Падає бабка впродовж,

      Зачепивши дівку з пивом.

      – «Куда старая ты прёшь?!!!»

      «Геп» бабуся на підлогу,

      Де, напльовано було.

      – «Разляглася! Дай нам выйти,

      И катись в сваё кубло.»

      Померла бабця у маршрутці.

      Не доїхала «Швидка».

      Згирдиласяна підлозі,

      Бо була дуже слабка.

      Як навчили ви дитину?

      Бог навчає про любов.

      Знов маршрутка, стара бабця,

      Нема місця… Є любов?

      Это не сказка и не легенда.

      Это не вымысел, даже не сон.

      Нас, возлюбив, и отдав Себя в жертву,

      Муки и смерть на кресте принял Он.

      Боли, страдания и унижения,

      Всё за тебя Бог Иисус перенёс.

      Чтобы сегодня воздав Ему славу,

      Руки свои ты к Нему перенёс.

      Чтобы Ему ты отдал своё сердце.

      Только Ему поклониться ты мог.

      Чтобы всегда вспоминая ту жертву,

      Быть ты предателем Божьим не смог.

      Чтобы не смог ты грешить и лукавить.

      Чтобы не смог ты друзей предавать.

      Чтобы не смог ты в собрании Божьем

      Ближних своих и врагов осуждать.

      Не осуждайте людей, не судите.

      У Бога вся власть, справедливый закон.

      Не изливай на врагов свою ярость.

      Бог доказал, что Судья, только Он.

      Будем прощать мы обидчиков наших

      Так, как Иисус на кресте нас простил.

      Бывши растерзанным, бывши распятым,

      Бог тебя, грешника тоже любил.