вам копії документів, мають бути.
– Саме те, що нам потрібно, – змучено відповів Єгор. У нього, як і в Тараса, зажевріла надія: десь же злочинець мав зробити помилку. Можливо, документи виявляться справжніми?
Поки Жовтенко шукала потрібну інформацію, Скляр роздивився: офіс доволі скромний, однак облаштований зі смаком. На стінах помітив дві репродукції Моне – «Під тополями» та «Водяні лілії». «Нічого собі!» – здивувався. Роздивився ще, запитав:
– У вас є камери спостереження?
– На жаль, немає, – розвела руками Жовтенко, відірвавшись від пошуків. – Проте, – вона лукаво усміхнулася, показуючи ряд жовтих, хоч і рівних, зубів, – у нас є дещо краще.
Скляр та Нагай завмерли, передбачаючи, що ця жінка і справді має на увазі те, про що каже.
– Ось інформація про чоловіка, який брав в оренду авто, – повернула до них плоский монітор. – Такий собі Віктор Зінчук. І ось… – Вона підвелася, узяла із шафи величезну папку, дістала звідти якісь папери у файлах. – Ось копії документів, які він нам надав.
Єгор із колегою вдоволено перезирнулися. Так, це той чоловік, що на камерах відеоспостереження.
«Ну, уже щось», – подумалося Єгору.
– Ви не могли б нам їх відксерити?
– Звісно, – Жовтенко підійшла до ксероксу. За мить машина зашуміла, у повітрі відчувся неприємний запах фарби. Жінка спостерігала за поліцейськими, подумки уявляючи, як каже їм головне. Те, що їм і справді допоможе. Очевидно, вони вирішили, що під словами «дещо краще» вона мала на увазі документи невідомого. Але ж…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
