білкам, виробленим організмом, розщеплювати їжу, тобто беруть участь у травленні, інші просто живуть і займають місце. Численні мешканці рота захищають нас від поселень хвороботворних збудників, так само як це роблять їхні колеги в кишківнику, на шкірі, у піхві чи в дихальних шляхах.
На жаль, не в останню чергу через цивілізований спосіб життя може виникнути порушення рівноваги в нашому мікробіомі, а отже, розвинутися розлад механізмів бактеріального самозахисту. Це все можна собі уявити у формі екосистеми ставка – системи з тварин і рослин, що може вийти з ладу, якщо кількість певних видів зростатиме, а інших – зменшуватиметься або ж вони взагалі зникнуть. Завдання раптом залишаються невиконаними, запускаються руйнівні процеси, в найгіршому випадку – водойма пересихає.
Як у шкіри, так і в усіх слизових оболонках нашого рота серед бактерій і грибів є улюбленці та шкідники. Наслідок виходу такої системи з рівноваги – поганий запах. Він, знову ж таки, пов’язаний із раціоном бактерій. Слиз, відлущені клітини слизових оболонок і харчові білки – для них найкраща пожива. Вивільнені молекули запаху – це сірчисті сполуки, найвідоміший представник яких – сірководень; а він тхне тухлими яйцями. Метилмеркаптани тхнуть тухлою капустою або пліснявою, а якщо віддає рибою, м’ясом чи фекаліями, то відповідальні за це біогенні аміни, один з яких – кадаверин (уже навіть назва говорить сама за себе)[2]. Вони виникають, коли з амінних кислот, складників частин білків, вивільняється діоксид вуглецю.
Неприємність із тими всіма бактеріями в роті полягає в тому, що вони залюбки об’єднуються, утворюючи так звану біоплівку. Це біотопи слизу, тобто наліт, в якому бактерії будують затишні й досить добре захищені домівки, з яких їх не так уже й просто вимити. Там створені умови як у сифоні умивальника: теж формується нечиста плівка з бактерій, яка не зникає, незважаючи на постійні струмені води та мийні засоби. Тож хто підчепив несприятливе поєднання бактерій, тому не так легко буде його позбутися.
Ранковий запах із рота вже став класикою. Він виникає насамперед через те, що властива нашому тілу «посудомийна машина» вночі збавляє оберти. Тоді вислів «аж у роті пересохло» набуває буквального значення. У нашій слині живуть мільярди бактерій, які виділяють запахи. Якщо слина висихає, залишається явно непривабливий запах старої слини. Це чимось нагадує морську воду: якщо на берег прибуває менше води, бо якраз триває відплив, на поверхні залишається кірка з солі. Добрий потік слини – в середньому 1,5 літра на день – розбавляє запахи й геть змиває бактерії. Саме так, як це робить добра посудомийна машина!
Якщо ж пити надто мало, у роті пересихає, запах стає нерозбавленим і набирає сили. Те саме відбувається вночі, коли й без того виділяється надто мало слини, а рідина надходить не завжди. Мікроорганізми цим безсоромно користуються, без упину розмножуючись.
Назва «кадаверин» пішла від латинського слова
