лі.
Насправді, важко назвати цей магазин, загальною площею менше 300 квадратних метрів, «супермаркетом». Його не можна порівняти з великими торговими центрами у місті, але товар у ньому був те, що треба.
У цьому магазині зазвичай тихо. Понад десяток клієнтів, які не знали один одного, мовчки вибирали те, що їм потрібно. Лише одна жінка голосно розмовляла по телефону.
– Ні, я сказала тобі, що ти отримаєш карієс, якщо з'їси занадто багато цукру.
Вона знизила голос і намагалася говорити серйозним тоном:
– Ти знову хочеш піти до стоматолога?
Зупинившись і слухаючи деякий час, вона безпомічно похитала головою:
– Ну, максимум плитка шоколаду, – але ти повинен обіцяти мені, що будеш постійно чистити зуби. Що… Ей… О синку, сигнал тут занадто поганий. Поговоримо про це, коли я повернусь.
Вона поклала телефон у сумочку і почала вибирати продукти на полиці.
О 21:30 з маленького гучномовця супермаркету пролунав м'який та милий жіночий голос:
– Супермаркет закриється через 15 хвилин. Будь ласка, виберіть товар, який ви хочете придбати якнайшвидше, та йдіть до каси.
Почувши повідомлення, клієнти прискорились. Через деякий час більше десятка людей прийшли до каси один за одним, чекаючи в черзі, щоб заплатити.
– Давайте, швидше.
Грубий та впертий чоловік гудів ззаду, несвідомо обминаючи чергу, він підійшов прямо до пари, яка збиралася поставити товар у касу, та пробурмотів:
– Будете за мною, у мене надзвичайна ситуація.
Молода дівчина, збиралася щось сказати але хлопець поруч з нею махнув їй не говорити. Касирка не звертала на це уваги і робила свою роботу.
У цей момент сталася несподівана річ.
З гучним шумом скляні двері супермаркету були відчинені. Спітніла та задихана людина наближалась до каси.
Касирка побачила, що він тримає в руці, і закричала: «А-а!»
– Не рухайся! Не рухайся!
Чоловік підняв пістолет з диким виразом обличчям. Суворий голос заповнив простір:
– Усі залишайтесь там, де є!
Всі люди у супермаркеті були приголомшені, ніхто не наважувався діяти необдумано. Гангстер, схоже, не встиг далі контролювати ситуацію. Тримаючи пістолет, він у паніці озирнувся. Раптом вказав пістолетом на прибиральника біля дверей і закричав:
– Закрий двері! Поспішай, зачини двері!
– Гаразд, гаразд…
Прибиральник так злякався, що не наважився чинити опір. Він тремтливо підійшов до дверей, підхопив залізний гачок, який опирався у дверей, і «барабанив» рулонний затвор на верхній частині, щоб закрити його та замкнути. Потім свідомо його скинув і підняв руки дивно дивлячись на чоловіка з пістолетом.
Ганстер побачивши, що двері справді були зачинені, трохи розслабився.
Усі люди в супермаркеті були зосереджені на людині з пістолетом. Нарешті він довго видихаючи сказав своїм різким неприємним голосом:
– Не дивіться на мене таким поглядом, ніби я дурний. Жоден грабіжник не буде замикатися у закритому магазині.
Він на мить зробив паузу, а потім сказав:
– А тепер послухайте мене, я думаю, що ніхто з вас зараз не знає, що на вулиці сталася велика катастрофа.
Ніхто не рухався і не розмовляв.
Вираз Гангстера був нервовим:
– Слухайте уважно, – зараз безпрецедентний спалах жахливого вірусу! Цей вірус поширюється з неймовірною швидкістю. Всі люди у всьому місті М були ним вражені, а я вижив, тому що втік у це передмістя, – він проковтнув слину і дивився на натовп. – Знаю, ви не заражені, але це ненадовго… Розумієте? Ми зараз залишаємось у цьому супермаркеті, чекаючи порятунку!
Тряск!
З приглушеним звуком чоловік із пістолетом двічі похитнувся і втратив свідомість. За ним стояв молодий хлопець з рудим волоссям, який був одягнений як хіпі. У цю мить він тримав розбиту пляшку вина і дивилася на людину, що лежала на землі.
– Гей, хороша робота, хлопчику! – Грубий чоловік, що стояв попереду, підійшов до хлопця. – Ти підкорив цього безумця!
Всі люди позаду полегшано здихнули. Мати, яка купувала продукти, накрила груди руками від страху:
– Боже,
