не знаю… Він мав би бути… – Касирка виглядала збентеженою.
– Скільки зараз? – запитав Дядько.
Дівчина-студентка подивилася на свій мобільний телефон:
– Вісім сорок шість.
– Коли ваш начальник зазвичай відчиняє двері? – запитав Дядько касиршу.
– Зазвичай о пів на восьму.
– Почекайте ще трішки, – сказав усім Дядько. Грубий чоловік нетерпляче гудів.
Я встала з землі і підійшла, щоб бути з усіма. Помітила, що тільки старенька в кутку і Рудоволосий хлопець не встали. Усі інші стояли. Найбільш тривожною була Мама, у якої набрякло обличчя та з'явилися темні кола біля очей, схоже на те, що вона зовсім не спала.
Почекавши ще 20 хвилин, зараз 9:06. Грубий чоловік, не міг утриматися, кричав:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
