Загублена історія втраченої держави. Данило Яневський

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Загублена історія втраченої держави - Данило Яневський страница 2

Загублена історія втраченої держави - Данило Яневський

Скачать книгу

style="font-size:15px;">      14) Законодавство УНР;

      15) Законодавство Української Держави (далі – УД);

      16) Законодавство ЗУНР;

      17) Законодавство «об’єднаної УНР» (доби Трудового Конгресу Народів України);

      18) Законодавство УНР після розвалу «об’єднаної УНР», доби 1917—1920 рр.;

      19) Законодавство Речі Посполитої (далі – РП);

      20) Законодавство Чехословаччини;

      21) Законодавство Угорщини;

      22) Законодавство Румунії;

      23) радянське (до 1921 р.);

      24) «галаха» (правовий комплекс, який регулював життя юдейської громади);

      25) шаріат (правовий комплекс, який регулював життя мусульманської громади).

      Ці та інші правові традиції та законодавчі комплекси тією чи іншою мірою вплинули і на долю державних утворень, в яких вони діяли, і на формування правлячих у них еліт, і на формування правосвідомості населення, мали різні наслідки і для перших, і для других, і для третіх. В залежності від часу та місця виникнення та/або походження вони по-різному відповідали на фундаментальне, системоутворююче питання: хто є носієм права і, отже, може встановлювати правила, загальнообов’язкові для виконання соціальної поведінки, та запроваджувати санкції за їх невиконання? В залежності від часу та місця походження відповіді формулювалися такі:

      1) Бог;

      2) «помазаний» Ним володар;

      3) окремий авторитетний індивід, який спирається на оружну силу, або харизму переконання, або на їх комбінацію;

      4) народ, тобто всі люди, які проживають на даній (історичній, географічній) території;

      5) нація, тобто ті люди, які довше за інших проживають на даній території;

      6) соціальна верства, яка має видимі переваги над усіма іншими групами, які проживають на даній території;

      7) сім’я, яка делегує це право найстаршому чоловікові;

      8) інше.

      Як зауважує світовий авторитет Ф. Фукуяма, в юдео-християнській традиції, особливо в її протестантській формі, Бог сприймається як всесильний законодавець, чиє слово є понад будь-яким суспільним законом. «Зобовязання перед Богом, – зауважує Ф. Фукуяма, – переважує зобовязання перед будь-якою поставленою вище особою, чи то рідним батьком, чи то володарем… Божий закон, таким чином, є загальним мірилом будь-якої людської законотворчості».[3]

      Така дефініція адекватно характеризує, зокрема, стан речей, який упродовж тисячі років мав місце на значній території сучасної України. Крім принципу «Божественного права» (або права, яке походить з Божого Одкровення) тут в різні часи діяли та суттєво впливали на стан речей принципи:

      – історичного права;

      – династійного права;

      – права завоювання (або «право крові»);

      – звичаєвого права;

      – права народовладдя;

      – права націй на самовизначення;

      – права людини.

      Правові принципи та похідні від них законодавчі

Скачать книгу


<p>3</p>

Фукуяма Ф. Доверие. – Москва: АСТ. – 2006. – 732 с. – С. 464.