Загублена історія втраченої держави. Данило Яневський
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Загублена історія втраченої держави - Данило Яневський страница 2
15) Законодавство Української Держави (далі – УД);
16) Законодавство ЗУНР;
17) Законодавство «об’єднаної УНР» (доби Трудового Конгресу Народів України);
18) Законодавство УНР після розвалу «об’єднаної УНР», доби 1917—1920 рр.;
19) Законодавство Речі Посполитої (далі – РП);
20) Законодавство Чехословаччини;
21) Законодавство Угорщини;
22) Законодавство Румунії;
23) радянське (до 1921 р.);
24) «галаха» (правовий комплекс, який регулював життя юдейської громади);
25) шаріат (правовий комплекс, який регулював життя мусульманської громади).
Ці та інші правові традиції та законодавчі комплекси тією чи іншою мірою вплинули і на долю державних утворень, в яких вони діяли, і на формування правлячих у них еліт, і на формування правосвідомості населення, мали різні наслідки і для перших, і для других, і для третіх. В залежності від часу та місця виникнення та/або походження вони по-різному відповідали на фундаментальне, системоутворююче питання: хто є носієм права і, отже, може встановлювати правила, загальнообов’язкові для виконання соціальної поведінки, та запроваджувати санкції за їх невиконання? В залежності від часу та місця походження відповіді формулювалися такі:
1) Бог;
2) «помазаний» Ним володар;
3) окремий авторитетний індивід, який спирається на оружну силу, або харизму переконання, або на їх комбінацію;
4) народ, тобто всі люди, які проживають на даній (історичній, географічній) території;
5) нація, тобто ті люди, які довше за інших проживають на даній території;
6) соціальна верства, яка має видимі переваги над усіма іншими групами, які проживають на даній території;
7) сім’я, яка делегує це право найстаршому чоловікові;
8) інше.
Як зауважує світовий авторитет Ф. Фукуяма, в юдео-християнській традиції, особливо в її протестантській формі, Бог сприймається як всесильний законодавець, чиє слово є понад будь-яким суспільним законом. «Зобов’язання перед Богом, – зауважує Ф. Фукуяма, – переважує зобов’язання перед будь-якою поставленою вище особою, чи то рідним батьком, чи то володарем… Божий закон, таким чином, є загальним мірилом будь-якої людської законотворчості».[3]
Така дефініція адекватно характеризує, зокрема, стан речей, який упродовж тисячі років мав місце на значній території сучасної України. Крім принципу «Божественного права» (або права, яке походить з Божого Одкровення) тут в різні часи діяли та суттєво впливали на стан речей принципи:
– історичного права;
– династійного права;
– права завоювання (або «право крові»);
– звичаєвого права;
– права народовладдя;
– права націй на самовизначення;
– права людини.
Правові принципи та похідні від них законодавчі
3
Фукуяма Ф. Доверие. – Москва: АСТ. – 2006. – 732 с. – С. 464.