будекапут».
– Ти не слухаєш! – гримнула Миша на Алісу, розлютована. – Про що ти думаєш?
– Пробачте, – покірно обізвалась Аліса. – Ви, гадаю, дійшли до найголовнішого.
– Нічого подібного! – закричала Миша пронизливо і дуже сердито. – Це тільки зав’язка!
– Зав’язка! – підхопила Аліса, завжди готова прийти на допомогу іншим, і стурбовано почала озиратися на всі боки. – Будь ласка, давайте я допоможу розв’язати її.
– І не подумаю, – сказала Миша, підводячись і прямуючи геть. – Ти ображаєш мене, говорячи таку нісенітницю.
– Я не хотіла образити вас! – благала бідолашна Аліса. – Але, бачите, ви така вразлива!
Миша тільки буркнула щось у відповідь.
– Прошу вас, верніться і закінчіть свою розповідь, – гукнула Аліса вслід.
Усі присутні хором приєдналися до неї:
– Так, просимо, верніться!
Але Миша лише роздратовано крутнула головою і ще швидше попростувала геть.
– Як шкода, що вона відмовилася залишитися! – зітхнув папуга Лорі, коли Миша зникла з очей.
А стара крабиха скористалася нагодою пожурити свою доньку:
– Бач, моя люба! Хай це буде наукою для тебе: ніколи не втрачай рівноваги!
– Прикуси язика, мамо! – відповіла донька досить роздратовано. – Ти можеш вивести з себе навіть устрицю!
– Хотілося б мені, щоб Діна була тут, дуже б хотілося! – вголос промовила Аліса, ні до кого зокрема не звертаючись. – Вона б хутко повернула сюди ту мишу.
– А хто така Діна, осмілюся запитати? – обізвався Лорі.
Аліса відповіла захоплено, завжди рада поговорити про свою улюбленицю:
– Діна – це наша кішка. Ви навіть уявити собі не можете, як добре вона ловить мишей! А коли б ви бачили, як вона ганяється за пташками! Вона з’їдає пташеня, ледве побачить його!
Ця промова викликала помітне занепокоєння серед присутніх. Деякі пташки похапцем пішли геть. Стара сорока почала щільніше кутатись, говорячи:
– Мені справді час додому. Нічне повітря шкідливо впливає на моє горло!
А канарейка покликала своїх діток тремтячим голосом:
– Ходімо, любі! Вам давно час спати!
Під різними приводами всі рушили геть, і скоро Аліса залишилася сама.
– І нащо я заговорила про Діну! – сумно докоряла собі Аліса. – Ніхто тут чомусь не любить її, хоч я певна, що це найкраща кішка у світі! Ох, моя люба Діно! Не знаю, чи доведеться мені ще побачитися з тобою! – І бідна Аліса заплакала знову, бо почувала себе дуже самітно і пригнічено. Проте незабаром вона почула здаля легеньке тупотіння і жадібно вдивлялася туди. Чи не Миша то повертається, щоб скінчити свою розповідь?
Розділ ІV
Кролик посилає в дім маленького Білла
То був Білий Кролик, що повільно повертався, уважно вдивляючись під ноги, ніби щось загубив. Аліса почула, як він бубонів:
– Герцогиня!
