поруч, на відстані руки. Нам варто лише простягнути руку і взяти його, мов чари з п’єси Comus Мілтона,
Неначе квітка, що в краях заморських буяє і підкорює
серця, а тут,
Незнана, помира безславно затоптана ногами пастухів[1].
Цікава, людяна та живо розказана історія про одне з наймудріших та найкорисніших життів у нашій, а, можливо, й будь-якій історії. «Автобіографія» Франкліна пропонує не стільки готову до використання формулу успіху, скільки товариство реальної, з плоті та крові людини екстраординарного розуму та особистісних якостей, щоденні прогулянки й розмови з якою допоможуть нам вистояти супроти наших власних життєвих труднощів, як допомагає приклад мудрого та сильного друга. Якщо історія нас захоплює, ми всмоктуємо людський досвід, унаслідок чого твориться сильна та готова до взаємодії особистість.
Особливість, що вирізняє «Автобіографію» Франкліна від будь-якої іншої історії життя великої та успішної людини, – це саме цей людяний аспект розповіді. Франклін розповів історію свого життя, як сам він про те сказав, на благо своїм нащадкам. Він хотів їм допомогти власною історією піднятися з пітьми та бідності до багатства й високого становища. Він визнає важливість державної служби, але розповідь про свої досягнення на цій ниві наводиться лише як частина історії, марнославство виявляється лише мимохідь, продиктоване правдивістю розповіді. У методі та практиці Франкліна не відчувається нічого неможливого, коли він викладає їх. Молода людина, яка читає цю захопливу історію, дивується дізнавшись, що Франклін у своїй молодості страждав від тих самих труднощів і мав ті самі захоплення. Вона втрачає відчуття зневіри, що прийшло було від усвідомлення власних недоліків, неможливості досягнути поставлених цілей.
Є й інші причини, чому «Автобіографія» мала б стати близьким другом американської молоді. Тут юнь може зав’язати стосунки з одним із найпередовіших американців та наймудрішим із людей свого часу.
Життя Бенжаміна Франкліна важливе для кожного американця, по-перше, через ту роль, яку він відіграв у затвердженні незалежності Сполучених Штатів і у становленні американської нації. Франклін розділяє з Вашингтоном гордість за Революцію та події, що призвели до народження нової нації. І якщо Вашингтон був живою душею страждань колоній, Франклін був їх неперевершеним закордонним лідером. Ми завдячуємо незаперечним аргументам та гострій сатирі Франкліна, за допомогою яких Англія та Європа отримали ясну та переконливу презентацію Америки. А його персоні та дипломатичності разом із його гострим пером ми заборгували за наш іноземний союз та фінансування, без яких робота Вашингтона була б нічого не варта. Його терплячість, сила духу та практична мудрість у купі із саможертовною відданістю долі його країни навряд менше важать ніж якості, описані Вашингтоном. По суті, Франклін як публічна особа був багато у чому схожим на Вашингтона, особливо в тотальній незацікавленості у своїй державній службі.
Франклін цікавий нам ще й тим, що своїми життям та вченням він зробив більше, ніж будь-який інший американець у справі сприяння матеріальному процвітанню своїх краян. Кажуть, що його сентенції, сумлінно читані усіма, зробили Філадельфію та Пенсильванію заможними, а його лаконічні приказки Бідного Ричарда[2], перекладені багатьма мовами, мали вплив на читачів у всьому світі.
Франклін є добрим прикладом американця. Хоча й не найбагатший чи наймогутніший, він, безперечно, у багатогранності свого генія та досягнень найвеличніший із чоловіків, які зробили себе самі. Його «Автобіографія» – проста, але сповнена яскравих образів розповідь про його впевнене зростання завдяки старанності, економності та наполегливому самовдосконаленню, про його перевтілення зі скромного хлопчини з магазину, що торгує сальними свічками, на видатну людину. Це найкраща з усіх чудових історій про наших людей[3]. Вона є чудовою ілюстрацією результатів, яких можна досягти в землі неперевершених можливостей, наслідуючи сентенції Франкліна.
Слава Франкліна, утім, не обмежилась його рідною країною. Хоча він жив у столітті, яке визначається швидким розвитком наукової та політичної думки, пильний суддя та критик Лорд Джефрі, відомий редактор Единбурзького огляду, століття тому казав, що «з одного боку, ім’я Франкліна має бути звищене над усіма іншими іменами, які знаменують вісімнадцяте століття. Відзначений як державний діяч, він був також видатним філософом, поєднуючи таким чином у собі рідкісний ступінь досконалості в обох цих царинах, досягти успіху в кожній з яких вважається найвищою похвалою».
Франкліна справді заслужено називали багатогранним. Він був видатним у науці та на державній службі, в дипломатії та в літературі. Він був Едисоном своїх днів, використовуючи свої наукові досягнення на благо своїх земляків. Він визначив природу блискавки та електрики і запропонував проєкт громовідводу. Він винайшов пальник Франкліна та відкинув ідею його
Переклад О. Заремби –
Альманах Бідного Ричарда – щорічний альманах, який друкувався Бенджаміном Франкліном, під псевдонімом «Бідний Ричард» або «Ричард Сондерс» –
Тут Ф. В. Пайн звертається до американців –
