галасом Ноббі пішов назустріч незнайомцям, і Джуліан з ним привітався:
– Привіт, Ноббі! Не сподівався нас тут побачити?
Почувши своє ім’я, Ноббі ошелешено зупинився. Спершу він не міг пригадати дітей. А тоді голосно закричав:
– Хай йому чорт, я ж вас бачив при дорозі! Що ви тут робите?
Тіммі грізно загарчав, і Джорджа крикнула Ноббі:
– Пес ніколи не бачив шимпанзе. Як гадаєш, вони зможуть подружитися?
– Не знаю, – засумнівався Ноббі. – Взагалі-то Понґо любить циркових собак. Але про всяк випадок стримуй свого пса, бо Понґо з’їсть його живцем. Шимпанзе надзвичайно сильні.
– А я зможу подружитися з Понґо? – спитала Джорджа. – Ми можемо з ним поручкатися, й Тіммі зрозуміє, що це мій друг, і заспокоїться. А Понґо схоче зі мною подружитися?
– Звичайно! – сказав Ноббі. – Він дуже приязний, еге ж, Понґо? Ану привітайся з юною леді.
Енн, одначе, побоювалася наблизитися до шимпанзе, на відміну від Джорджі. Джорджа підійшла до великої тварини й простягла руку. Шимпанзе ухопив її, підніс до своєї пички й удав, що покусює, щось приязно буркочучи. Джорджа розсміялася:
– Який він милий! Тіммі, це Понґо. Він – свій. Милий, гарний Понґо.
Вона поплескала шимпанзе по плечу, аби показати Тіммі, що Понґо їй подобається, і Понґо теж поплескав її по плечі, приязно усміхаючись. Потім Понґо погладив дівчину по голові й посмикав за кучерик.
Тіммі повихляв хвостом. Він досі сумнівався, що то за дивну істоту уподобала його хазяйка? Пес зробив крок у бік Понґо.
– Ну ж бо, Тіммі, привітайся з Понґо, – сказала Джорджа, – ось так, – і вона знову поручкалася з шимпанзе. Цього разу він не відпустив її руку, а продовжував трясти її вгору-вниз, ніби качав воду ручною помпою.
– Він не відпускає, – сказала Джорджа.
– Не вередуй, Понґо, – суворо наказав Ноббі. Понґо тут же відпустив руку Джорджі й закрив обличчя волохатою лапою, ніби йому було соромно. Але діти бачили, що він дивиться крізь пальці хитрими очима, які весело блищали.
– Він справжня мавпа! – розсміялася Джорджа.
– Ти помиляєшся – він людиноподібна мавпа! – зауважив Ноббі. – А ось і Тіммі, він хоче подружитися. Хай їм усячина, вони торкаються лапами!
Так і було. Тіммі, вирішивши, що Понґо – друг, згадав про гарні манери і подав праву лапу, як його вчили. Понґо схопив її та енергійно потряс. Потім він підійшов до Тіммі іззаду й потрусив йому хвіст. Тіммі не знав, що це все означає.
Діти зайшлися сміхом, а Тіммі міцно сів на хвіст. Потім знову підвівся, вихляючи ним, бо до нього підбігли Баркер і Ґровлер. Тіммі пригадав їх, а вони – його.
– Ну, ось і подружилися, – зрадів Ноббі. – Зараз вони познайомлять Тіммі з усіма іншими собаками, і все буде гаразд. Гей, пильнуйте Понґо!
Шимпанзе підкрався іззаду до Джуліана і поліз до нього в кишеню. Ноббі підійшов до нього і ляснув Понґо по лапі.
– Шкодник! Поганий хлопчик! Кишеньковий
