Свої… Чужі…. Людмила Когут

Її книжковий світ створений для друзів, тих людей, котрі вміють читати, думати, слухати, плакати, сміятись, співчувати, вірити, довіряти, прощати, зневажати, шкодувати… В її ірреальному світі поважають усі людські почуття, крім одного – ненависті. Її герої – добрі люди, і своїми діями вони ніби промовляють до читача: – Спрямуй промінець свого душевного світла туди, де панує суцільна пітьма. Ніколи не шкодуй своєї щирої усмішки і даруй тому, хто так її потребує. Власну зболену сльозу обережно поклади на щоки того, кому не знайомі сльози співчуття, можливо, вона розбудить це холодне, черстве серце і зігріє його. Не жалій своєї доброти тому, хто ніколи не мав її і за усе життя так і не навчився її віддавати. Поділися своєю безмежною вірою з кожним, у кого її немає, своєю надією підтримай того, хто вже почав її втрачати, а свою гарячу любов неси і віддай усьому світові…