Лоліта. Владимир Набоков

Лоліта… Вона була для нього звабливим, жаданим сном. Маленька спокусниця, антична німфа, безгрішне янголя. Лоліта. Вона була його прокляттям. Увесь світ став супроти, всі правила та приписи було нещадно порушено. Усе перетворилося на тернистий клубок. Чи це кохання? Чи це злочин? Чи нічого цього не існувало взагалі, крім них двох? Заради неї він скоїв чимало жахливих речей, одержимий однією думкою: «Не втратити свою Лоліту». Ту саму, що стала світлом його життя, полуменем його тіла. Його гріх, його душа. Ло. Лі. Та.