Віднедавна я став експертом художньо-експертної колегії Міністерства культури УРСР. Звісно, це не має аж настільки великого значення…
– О-о-о, навпаки має! – негайно ж заперечив Каракіс. – Адже я тільки-но хотів поцікавитися, чи нема там у вас в «УкрНДІПмістобудуванні» хоч би якихось відомостей про можливість перенесення Лук’янівського цвинтаря.
– Тобто?..
Тепер від несподіванки зупинився вже Харитон Якимович, Анатолій же хоч і був здивований, однак навпаки посунувся ближче до свого старого учителя. При цьому їхні парасолі зіштовхнулися, хлюпнувши навсібіч струменями холодної дощової води.
– Бачте, яке діло… – почав пояснювати Каракіс. – Мої знайомі з «УкрНДІпроектстальконструкції» по секрету повідомили, що у нас в Києві збираються споруджувати за їхнім проектом нову телевежу[33]. І наскільки я знаю, споруджуватимуть її саме на тому місці, де тепер лежить цей камінь. Ава про це знає, я йому розповів трохи раніше. А тепер і вам кажу.
– Так-так, – кивнув на підтвердження Мілецький.
– Стривайте, стривайте… То що ж це виходить?! – продовжив дивуватися Бугрим. – Я все ж таки ветеран галузі, тому розуміюся на певних речах. І можу з усією певністю стверджувати, що на тому місці, звідки ми оце йдемо, спорудити телевежу неможливо. Там же настільки мізерний «п’ятачок», що нема де розвернутися! Хіба що частину Новоокружної треба перекрити, лише тоді…
– Ні-ні, Харитоне Якимовичу, ніхто Новоокружну не перекриватиме. Я ж кажу, що збираються перенести на нове місце або Лук’янівський цвинтар цілком, або його частину.
– Найімовірніше, що саме частину цвинтаря, – мовив стурбовано Мілецький. – Подейкують, там є специфічні поховання, зроблені в давнину під час епідемій. Якщо розкрити ті могили… Невідомо, чим це скінчиться.
– Все так, Аво, все так. Але якщо навіть переноситимуть частину могил… наприклад, військовий цвинтар… Все одно це робота займе чимало часу! А потім ще телевежу зводитимуть. Отож я недарма запитав, чи вірите ви в перспективу спорудження нашого пам’ятника? Робота ж попереду на роки… На десятиліття – це точно. А за цей час все може змінитися.
– Але ж на камені написано… – почав своє Анатолій.
– Наскільки я розумію, Йосип Юлійович натякає, що цим каменем поки що хочуть відволікти увагу людей від спорудження телевежі, – заперечив Бугрим стурбованим тоном.
– Усе вірно, Харитоне Якимовичу, все вірно! Адже якщо навіть військові могили перенесуть, все одно це буде колишня територія кладовища. Якщо ж з неї транслюватимуться радіосигнали… Хм-м-м!.. Уявляю, як це сприймуть пересічні люди.
– Як святотатство сприймуть, – зітхнув Мілецький.
– Точно, як наругу, – погодився Бугрим.
– А тому можна спробувати відволікти увагу людей обіцянкою реалізації нашого з Авою проекту. Припустімо, невдовзі почнуть розчищати територію під якесь будівництво
Найвища решітчаста вільностояча конструкція світу та найвища споруда України – Київська телевежа була зведена у 1968–1973 роках. У початковому 500-метровому варіанті розроблялася «УкрНДІпроектстальконструкцією» для Москви, але в 1958 році була відхилена. Коли виникла нагальна потреба спорудити телевежу в Києві, за основу взяли старий готовий проект, однак висоту споруди скоротили до 385 метрів, пропорційно зменшивши решту елементів конструкції.
