8 уроков лидерства. Чему военные могут научить бизнес-лидеров. Роберт Кийосаки

      Весно, що за чудо ти

      Твориш в моїй груди?

      Чи твій поклик з мертвоти

      Й серце к жизні будить?

      Вчора тлів, мов Лазар, я

      В горя домовині —

      Що ж се за нова зоря

      Мені блисла нині?

      Дивний голос мя кудись

      Кличе – тут-то, ген-то:

      «Встань, прокинься, пробудись!

      Vivere memento!»

      Вітре теплий, брате мій,

      Чи твоя се мова?

      Чи на гірці світляній

      Так шумить діброва?

      Травко, чи се, може, ти

      Втішно так шептала,

      Що з-під криги мертвоти

      Знов на світло встала?

      Чи се, може, шемріт² твій,

      Річко, срібна ленто,

      Змив мій смуток і застій?

      Vivere memento!

      Всюди чую любий глас,

      Клик життя могучий…

      Весно, вітре, люблю вас,

      Гори, ріки, тучі!

      Люди, люди! Я ваш брат,

      Я для вас рад жити,

      Серця свого кров’ю рад

      Ваше горе змити.

      А що кров не зможе змить,

      Спалимо огнем то!

      Лиш боротись значить жить…

      Vivere memento!

      Гарна дівчино, пахучая квітко!

      Оком і словом стріляєш ти мітко!

      В серця чутливий потайник укритий —

      Хто тебе бачить, той мусить любити.

      Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово:

      Світ і життя ти береш поверхово,

      Мислиш, хто спів твій полюбить і очі,

      Той вже нічого на світі не схоче.

      Сли для очей і для пісні твоєї

      Кине він все – боротьбу за ідеї,

      Працю для тих, що їх тиснуть окови, —

      Вір мені, серце, не варт він любови.

      Сли ж, крім очей і крім слова дзвінкого,

      Ти не даси йому в жизні нічого,

      В бій не загрієш і ран не загоїш,

      Вір – і сама ти любові не стоїш.

      Блиск чарівничий очей потускліє,

      Зміниться голос, і спів заніміє, —

      Сли ж в твоїм серці і думці пустинно,

      Чим ти тоді причаруєш, дівчино?

      Розвивайся ти, високий дубе,

      Весна красна буде!

      Розпадуться пута віковії,

      Прокинуться люди.

      Розпадуться пута віковії,

      Тяжкії кайдани,

      Непобіджена злими ворогами

      Україна встане.

      Встане славна мати Україна,

      Щаслива і вільна,

      Від Кубані аж до Сяну-річки

      Одна, нероздільна.

      Щезнуть межі, що помежували

      Чужі між собою,

      Згорне мати до себе всі діти

      Теплою рукою.

      «Діти ж мої, діти нещасливі,

      Блудні сиротята,

      Годі ж бо вам в сусід на услузі

      Свій вік коротати!

      Піднімайтесь на святеє діло,

      На щирую дружбу,

      Та щоби ви чесно послужили

      Для матері службу.

      Чи ще ж то ви мало

Скачать книгу