Сповідь з того світу. Ярослав Яріш
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Сповідь з того світу - Ярослав Яріш страница 16
Я не хотіла далі слухати, проте він і сам замовк, даючи мені можливість сказати.
– Але ж я чула… Ви казали, що дасте мені шанс…
Вони мовчали. Вагалися, думаючи про щось своє. Очевидно, допомігши мені, вони могли багато чого втратити, і я це розуміла, сама не знаючи звідки. Мені ж треба було рятувати свого чоловіка, решта – байдуже. Я не знала, що сказати ангелам, які підібрати слова, щоб переконати їх. Не хотілося кидати порожніх фраз та обіцянок, але й мовчати було годі. Раптом перед моїми очима стала бабуся, яку я любила в дитинстві найбільше з усіх. Вона мені щось хотіла порадити. Так, так, я знаю… Так же вчинив тоді й Орфей!
Пасла Маруся чотири воли в долині.
Гей же в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Ой пасла, пасла, воли згубила в долині.
Гей же в долині.
При молоденькій, при зелененькій ялині!
На другому куплеті мене підтримав і Михайло.
Ходіть татуню воли шукати в долині.
Гей же в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Пішла мамуся – воли не знайшла у долині.
Гей же, в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
– Досить вам, – спробував зупинити Гаврило, але у його голосі не було ані гніву, ані погрози.
Ходи Іванку воли шукати в долині.
Гей же, в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Іванко пішов – волики знайшов у долині.
Гей же, в долині,
При молоденькій, при зелененькій ялині!
Коли ми доспівали, Гаврило встав, поправив на собі одяг. Він дивився на мене, і його рішення вже остаточно визріло:
– Схоже, вам з Іваном одне без одного волів не знайти. Шкода. Волів. Що ж, нехай буде так…
Розділ 9
Марія
Мене попереджали, та я все ж таки вирішила піти проти Долі. Вона, очевидно, також жінка, тому повинна мене зрозуміти. Мені без мого Івана не буде життя ні на землі, ні на небі, ні у чорній безодні. І я готова була перейти ту безодню, перелетіти, перекричати. Попросила тільки у Богородиці сили, аби не дала впасти, аби не захрип голос та не втомилися крила.
Михайло повів мене назад підземеллям до виходу.
– Що мені тепер треба буде робити? – запитала я дорогою.
– Будь зі своїм мужем, просто не дай йому померти. Якщо зможеш перехитрити Долю і Смерть – твій Іван виживе, вийде з коми.
Ми підійшли до того місця, де тунель розходився на два рукави.
– Ми завше даємо на вибір дві дороги. До речі, так само як і чорні. Усе чесно. Маєш останній шанс передумати. Підеш ліворуч