ж безум: повставать на тисячі – одному!Переробити світ не до снаги нікому.
Багато, як і ви, я налічити б міг
Речей, що кращими волів би бачить їх,
Але без осуду гучливого дивлюся
І гніву марному, як ви, не піддаюся.
Людей беру таких, які вдались вони:
Що чиниш ти, мовляв, і далі те чини, —
І рівний мудрістю із вашою злобою
Мій шлях, позначений девізом супокою.
Альсест
Скажіть, добродію, – невже ж таки нічим
Не похитнути вас у супокої тім?
Якби вас той продав, кого ви другом звали,
Якби добро од вас шахрайством виривали,
Якби хто поговір на вас лихий пустив, —
Чи справді ви й тоді не удались би в гнів?
Філінт
Ні! Всі оті гріхи, мені і вам відомі.
Людському родові властиві і питомі,
І ображатися чи сердитись мені,
Що вколо стільки зла, підступності, брехні, —
Це дивувать, чому жадна шуліка м’яса.
Чому жорстокий вовк, а мавпа хитра й ласа.
Альсест
Як! Дав би я себе ганьбити, окрадать
І не… А, сто чортів! Волію замовчать,
Щоб неподобні ці спинити міркування.
Філінт
І справді, тут було б на часі вже мовчання.
Вам краще об суді подумати своїм.
Аніж на ворога метать словесний грім.
Альсест
Не хочу я того, і край усій розмові.
Філінт
Хто ж помагатиме у справі вам судовій?
Альсест
Хто? Правда і закон – помічники мої.
Філінт
A завітаєте HО, проте, до судії?
Альсест
Нащо? Хіба ступив я на криву дорогу?
Філінт
Ні, але ворог ваш для діла для свойого
Пролізе…
Альсест
Байдуже! Я зважився чекать
На вирок совісний.
Філінт
Ой, можете програть!
Альсест
Я й кроку не ступлю: хай станеться, що має.
Філінт
А той підлеститься…
Альсест
Мене це не доймає.
Філінт
Глядіть, проскочите.
Альсест
Та й не від того я.
Філінт
Але ж…
Альсест
Ото душа потішиться моя!
Філінт
Чому ж, нарешті, ви…
Альсест
Тоді до дна побачу
Я роду ницого мерзенну, підлу вдачу,
Тоді в лукавстві я упевнюся людськім,
Коли програю суд на чyдo й диво всім.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст
