p>Сава Чалий
Трагедія в 5 діях і 7 картинах
Дієві люде
Потоцький - коронний гетьман.
Шмигельський - шляхта.
Жезніцький - шляхта.
Яворський - шляхта.
Качинська - шляхта.
Кася - її дочка, шляхта.
Зося Курчинська, потім жона Чалого.
Сава Чалий.
Гнат Голий - його побратим.
1-й, 2-й, 3-й запорожці.
Медвідь - спершу селяне, потім гайдамаки.
Грива - спершу селяне, потім гайдамаки.
1-й, 2-й, 3-й чоловіки.
Гайдамака.
1-а, 2-а баби.
Нянька біля дитини Чалого.
Кульбаба - гайдамаки.
Кравчина - гайдамаки.
Яків - гайдамаки.
Молочай - гайдамаки.
Микита - гайдамаки.
[Потап - козачок.]
Дія перша
Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена.
На стіні висить жидівський халат. На сцені нема нікого.
Ява I
Медвідь і Грива, входять.
Грива (з косою направець в руках. З дверей). А хто тут є, озовися!
Медвідь. Нема ще нікого, рано!
Грива. А тут безпечно справді.
Медвідь. Еге! Ніхто з сіпак дворових не загляне; а на селі то так скрізь і зорять, щоб не збиралися на раду.
Грива. Сюди ніхто і носа не наверне! Одно - далеко від двора, та ще й в яру глибокім, а друге - пустка, то побояться, щоб часом, бува, не здибав тут їх Сава Чалий.
Медвідь. Пани тут всі навколо тільки Сави Чалого бояться, а наш брат їх ні краплі не страшить, так вже привикли всіх вважать за бидло! А ти ж куди прямуєш?
Грива. У ліс до Сави.
Медвідь. Він буде тут сьогодня. Обіщав прийти на раду.
Грива. От і гаразд. А Сава митець!
Медвідь. Запорожець, та й запорожець, бра, не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно: учився, кажуть, в Києві у братстві. Його й на Січі поважають, там і батько його старий в повазі був.
Грива. Вигодував Чалий сина Саву козакам на славу.
Медвідь. Кошовим хотіли Саву обібрать, так щось не теє… Старшина, знать, проти нього.
Грива. Кажуть, Сава не згоджується з тим, що завелось тепер на Січі. Він хоче людей і віру боронить, а старшина більше тягне за панів
Медвідь. Так от він і кинув Січ! Побратавсь з Гнатом Голим, і скрізь по Україні панів лякають вдвох.
Грива. Удвох? Ото сказав! Удвох нікого не злякаєш. У них ватага є велика, та все такі завзятці, що й чорт їм сам не брат!
Медвідь. Якби таких побільше, то легше б нам жилось… Глянь!
Грива. А що ти тут побачив?
Медвідь. Тілько лапцардак зостався.
Грива. Жидівський?!
Медвідь. Еге… У цій корчмі жид-орандар сидів немилосердний. Тілько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір; а у дворі за жидом тягнуть, як за братом, бо він всі переправи, всі попаси держав і мито брав… Обдирав людей на панську і свою користь. Дознавсь про цеє Сава і пристращав орандаря. Орандар сторожею корчму обставив і ще гірше почав грабувати. Тоді Гнат Голий сторожу розігнав і всіх порізав.
Грива. І це давно було?
Медвідь. Та на тім тижні.
Грива. Диво, що нових жидів-орандарів і досі тут нема.
Медвідь. Бояться.
Грива. Ніщо їх не лякає, коли поживу чують! Не вспіє кров засохнуть тим, що вчора вбито, диви - вже нові орандарі в, корчмі сидять.
Медвідь. Вірні
