Який костюм ваш буде?
Дон Жуан
Ще не знаю.
Анна
Се шкода. Я б хотiла вас пiзнати.
Дон Жуан
По голосу пiзнаєте.
Анна
Ви певнi,
що я ваш голос так запам'ятаю?
Дон Жуан
Так от пiзнаєте по сьому перснi.
(Показує персня на своєму мiзинцi).
Анна
Ви завжди носите його?
Дон Жуан
Так, завжди.
Анна
Ви дуже вiрний.
Дон Жуан
Так, я дуже вiрний.
Долорес (виходячи з бiчної стежки)
Я бачу, Анно, дон Гонзаго йде.
Дон Жуан ховається в гробницю.
Анна йде назустрiч командоровi.
Командор (повагом наближається. Вiн не дуже молодий, поважний i здержаний, з великою гiднiстю носить свiй бiлий командорський плащ)
Ви тут самi? А де ж дуеньї вашi?
Анна
Вони зайшли до церкви, бо Долорес
очей не любить зайвих, як буває на гробi рiдних.
Командор (поважно кивнувши головою до Долорес)
Я се розумiю.
(До Анни).
А я прийшов до вашої господи,
хотiв спитати вас, в яке убрання
ви маєте вдягтись для сього балу.
Анна
У бiле. А навiщо вам се знати?
Командор
Дрiбниця. Так, маленьке мiркування.
Анна
Мене пiзнаєте у кожнiй сукнi,
бо маски я не наложу.
Командор
Се добре.
Менi було б неначе не до мислi,
щоб ви надiли маску.
Анна
А чому ж ви
про се не мовили нi слова досi?
Командор
Я волi вашої не хтiв стiсняти.
Долорес
Се чудно слухати, як наречений
боїться положить найменший примус
на ту, що хутко сам же вiн прив'яже
ще не такими путами до себе.
Командор
Не я її зв'яжу, а бог i право.
Не буду я вiльнiший, нiж вона.
Долорес
Чоловiки не часто так говорять,
а хоч говорять — хто з їх слово держить?
Командор
Тепер я не дивую, сеньйорито,
що ви не хтiли досi вийти замiж, —
без певностi не варто брати шлюбу.
Анна
Чи всi ж ту певнiсть мають?
Командор
