Заборонені ігри. Юрій Покальчук
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Заборонені ігри - Юрій Покальчук страница 13
Вона довго думала і каже: «Бо любов завжди молода і дурна, і тому стріляє з того лука дитина, бо сама не втямить куди вцілить. А з другого боку любов – це малий голий хлопчик – як ти от! Це власне ти! Ти сама любов зараз – тільки стрілу ти направив на себе. Бережися, синку!»
– Розумієте, вона мені не сказала – не ходи до неї, тобі зарано жити сексуальним життям, вона для тебе застара – всю оцю херню, яку кожна мама би сказала у вас своєму синові і очі побігла видряпувати отій, яка його звабила.
Не вона мене звабила, я її звабив. Я даю вам слово честі.
Ще з другого класу, як я на неї дивився, в мене вставав. Так-так, років у дев'ять вже вставав, а в десять я вже дрочити почав, бо так воно в мене рано закрутило в яйцях.
Я пропускав школу, і не бачив її два роки, бо ми мандрували, і я трохи ходив у школу, трохи не ходив. Аж тут у шостому класі я приходжу в школу у вересні і раптом приходить вона на урок і в мене одразу все всередині мліє, просто мліє.
Я аж дивитись на неї не міг. Така вона була гарна, ще гарніше, ніж раніше, така свіжа, усміхнена і чиста.
Якесь світло в ній було, чи що.
Мені бракує слів, тоді був малий.
Але я просто одразу захотів її, так отак тупо по-пацанячому, мріяв – от би її трахнути.
Але я добре малював, і зараз ніби нічого малюю, і вона побачила і сказала, що в мене безумний талант і вона зі мною сама займеться малюванням, бо й вона малює, і десь трохи малюванню вчилась.
Зрозуміла річ, я щасливо погодився, ми почали лишатись після уроків і вона вчила мене малювати, а я в підчасі вдихав її запахи, доторкався до неї ближче, горнувся до неї і вже був щасливий, вже. А вдома мало не кожен день дрочив, думаючи про неї. І це трохи давало мені заспокоєння, але не багато, бо я знову бачив її.
Тоді вона поставила в школі п'єсу, і я теж грав у тій п'єсі, і в нас були репетиції, і вже мої однокласники почали кепкувати – щось вона так тебе балує, так тебе весь час по голівці гладить.
А я сказав – почекайте, я ще виїбу її, от побачите! Я розповідаю правду. Бо початок був саме отакий.
Я її хотів, мені було при ній добре, але що я тоді, малий циганчук, міг знати про більші почуття, про єднання почуття і тіла, я був простий, як правда – це її слова, тупий, як сибірський валянок – теж її слова – і гарячий, як сто чортів на сковорідці.
Це я зараз так з вами розмовляю, бо ви не уявляєте, я цілий рік з нею розмовляв і стільки і так, що ніяка школа нічого такого і за десять років не навчить. Не забудьте, що я хоч був пацаном, але все ж об'їздив і Україну і Росію, і у Казахстані побував, так що про життя щось таки знаю.
І про трахання. І про жінок також. І якби не ця історія, то в тому ж би віці я обов'язково когось би трахнув, бо женилка в мене вже виросла і навіть вусики тоді почали вже пробиватись, так-так, у тринадцять, може, тому, що я чорний, але ж бачите, який я зараз поголений, в мене вже борода може бути – мамо ховайся, якби запустив.
Я почав бувати у них вдома, чимдалі частіше. І мій брат молодший приходив