пляшку «Блек лейбл», пару пачок «Кептан блек» та їжу.
– О, – сказав Лев, – я бачу, у нас сьогодні не просто друг, а великий друг!
Рад не образився. Він розумів, що потрапив у цілком незнайоме середовище, більше того, середовище, в яке він ніколи не прагнув потрапити, вже краще на завод роботягою, ніж сюди, до таких, як цей Лев, мегамурзик-інтелектуал, який не знає, що таке чистота й порядок і як чесно заробити собі грошей на наркотики. Від них – усі проблеми. Проте сьогодні він чомусь почувався навіть у такій компанії добре. Цілком можливо, тому, що крім готелю йти йому було нікуди, а разом із Женею – то й поготів нікуди. Він приготувався потерпати й навіть на якийсь час стати частиною цієї богемної атмосфери, що-що, а мімікрувати він умів завжди пречудово. Проте навіть перші почуті фрази дали йому зрозуміти, що сильно напружуватися сьогодні не доведеться. Він справді почувався чомусь легко й безтурботно, можливо, перший раз за останній тиждень, а можливо, і за останні кілька років, хоча чим викликано саме сьогодні такий його дивний стан, пояснити не міг. Однак Радові цілком вистачило одного погляду на Женю, щоб переконатися – дійсно, так і є, зараз йому добре. І віскі тільки полегшувало життя, хоча Родіон абсолютно не почував себе нетверезим, навпаки, чим більше він пив, тим дзвінкішою й чіткіше ставала реальність, а бадьорість духу піднімалася до «а-а» піднебесного ступеня. Він давно помітив: хоч що й хоч скільки він би не пив у компанії гарних людей за приємною бесідою – ранком голова ніколи не боліла. Але якщо пити навіть найкращі напої з людьми, які тобі не симпатичні, а розмова складається напружено, то голова болітиме обов'язково. Йому, як правило, так і випадало останніми роками – пити з кимось з необхідності, по роботі, у справах. Друзі у нього давно вже закінчилися, лишилися тільки товариші по службі, з якими він легко сходився, але, як тільки доля їх розводила, зв'язок втрачався. Та й ніколи йому було товаришувати.
Але ці незнайомі люди викликали його симпатію. До того ж, незабаром усі кудись поділись, і вони залишилися втрьох: він, Женя й Лев, і розмова пішла вже зовсім задушевна, хоча про що говорили конкретно, Рад у повному обсязі потім так і не зміг згадати, у пам'яті залишилося тільки Левове словоблудство щодо вбивства на Хіросімі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
