зберегти красу.
Ви, мабуть, знаєте, що у слов’янських народів існує звичай зустрічати гостей хлібом та сіллю. Він походить від прадавніх вірувань. Хліб в усі часи вважався святинею. Він був присвячений Сонцю і був символом усього світлого й доброго на землі. У кожному домі хліб був свій, і його ділили між членами родини. Той, кого пригощали хлібом, вважався (хоча б тимчасово) членом родини. З сіллю ще цікавіше. По-перше, сіль колись була дуже дорогою приправою, не всі могли дозволити собі її купити. По-друге, вона вважалася дуже сильним оберегом. Наші предки вважали, що сіль відганяє злих духів. Отже, ніяка нечиста сила не могла скуштувати хліба з сіллю. В ті часи, коли люди вірили в те, що чаклуни й перевертні можуть набути будь-чийого вигляду, пересторога була не зайвою.
Як і люди, правила етикету народжуються, досягають розквіту і вмирають. Ніхто вже не спитає у співрозмовника: «Коли ви зробили нещасним ваше ліжко?» А ще порівняно недавно тільки так чи приблизно так можна було спитати, коли гість (чи хазяїн) прокинувся. А ось правила етикету, заведені в Інтернеті, викликали б у наших далеких предків подив. Бо вони і гадки не мали про чати й електронну пошту…
Перше знайомство з правилами етикету мало в кого залишає приємні спогади. «Сядь рівно! Не втручайся, коли дорослі розмовляють! Прибери лікті зі столу!» – кому з нас хоча б один раз у житті не доводилося чути такі (чи приблизно такі) слова? Так навіщо ж потрібні всі ці правила, всі ці хитрі прийоми, коли можна просто жити і не думати про них? Хочеш їсти – поїж, хочеш щось казати – кажи собі, нехай інші послухають. І зовсім не обов’язково бути таким, яким тебе хочуть бачити… Але замислімося на мить – чи такі вже й зайві всі ці правила поводження?
Ви, мабуть, багато разів чули про те, що людство пройшло довгий шлях свого розвитку. Утворювалися і зникали могутні держави, на зміну одній цивілізації приходила інша. Люди поступово позбавлялися незручних винаходів, замінюючи їх новими. Відійшли в минуле глиняні таблички для письма, майже зникли списи та мечі, замість абака для розрахунків використовують комп’ютери… Аось правила етикету змінилися лише в дрібницях. Більше того – з часом етикет то ускладнювався, то спрощувався, але не було у світі жодного народу, який би відмовився від певних правил спілкування. Отже, етикет – це не вигадка батьків та вихователів, а цінне надбання всього людства.
Просто «потрібних» речей на світі не буває, кожна з них потрібна для чогось. Саме так і етикет потрібен для того, щоб спілкування було приємним і безпечним для всіх, хто бере в ньому участь. Навряд чи ви відчуєте смак їжі, коли ваш сусід за столом постійно рухатиметься, розмахуватиме руками, а ви будете змушені гадати: що він першим на вас виверне – салат чи соус? А чи станете ви спілкуватися з людиною, яка постійно вас перебиває, не цікавиться вашою думкою і з усіх займенників визнає тільки «я»? Таких прикладів можна навести безліч.
Ще однією корисною властивістю етикету
