Дядечко на ім’я Бог. Євген Положій
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Дядечко на ім’я Бог - Євген Положій страница 26
Через три години ми повертаємося в Дамаск. Скеля Хермон видається майже рідною. Входимо в старе місто з північно-східного боку, блукаємо вузькими вуличками, торгуємося за сувеніри, я дарую Іко срібний ланцюжок за 10 дол. Увечері ми йдемо на площу Мереджі подивитись на пам'ятну колону, збудовану на честь проведення телеграфу між Дамаском і Мединою. «Наша Дріна, наша Мекка і наша Медина!» – як хвалькувато кричали в неперевершеному за настроєм фільмі Кустуриці «Життя як диво» боснійські мусульмани… Ходять чутки, що на площі працюють повії. «Хочеш кохання втрьох?» – грайливо запитує Іко. Я не розумію, вона жартує чи ні, і знизую плечима: «Як скажеш, люба!» Хто їх розбере, тих японок. Іко замислюється. Коли жінки думають, це завжди добре видно на їхньому обличчі. Як правило, це процес нетривалий, незалежно від національностей. Повій ми не побачили, тож зайшли по черзі в Інтернет-кафе, де я глянув у свою скриньку, але знов нічого, крім листа від доктора Спока, не знайшов; у кондитерську, де ми об'їлися кнафи та інших солодощів – де ж їх іще їсти, як не на Сході; а потім у магазин електроніки. Хто сказав, що Сирія – відстала країна? Судячи з асортименту, відстала країна саме Україна. Останні моделі – будь ласка, про них я читав хіба що в Інтернеті та в «Т-3», і то – не про всі. Для Іко, звісно, це нудна розвага – роздивлятися японську електроніку в арабському магазині, – у неї такий леп-топ, що в мене, як побачив, щелепа одвисла. Я ледь утримався, щоб не розібрати – я завжди розбираю, а потім збираю незнайомі електронні прилади, які бачу вперше. Бідолашна студентка, вах-вах-вах! А що я хотів – у них це коштує копійки, тобто єни!.. Біля того ж таки Інтернет-кафе фонтанчик із питною водою. На фонтанчику надпис: «Завжди пам'ятай про Бога». До