все більш схвильованим і напруженим. Він прагнув піти до себе додому, лягти і сховатися під одіялом. Тому вирішив змінити тему розмови:
– Як добре, що батьки Сашка дозволили відсвяткувати весілля у їх будинку.
Дівчина повернулася на коліна, знову обійняла його і погодилася із цим твердженням.
Друг Андрія, Олександр Косар, з батьками кілька років тому перебрався до Канади. Хоч вони і тут жили в достатку (чого варті лише їх будинки у Брюховичах, у Східниці, п'ятикімнатна квартира у Львові), та все ж вирішили мешкати за океаном. Нерухомість продавати не стали, запропонувавши Андрієві доглядати за нею і за необхідності користуватися.
– Бажання запросити гостей у цей красивий будинок дуже велике. Тож не дивно, що ми наважилися на такий крок, – зазначив юнак і додав: – Сподіваюся, що після весілля не доведеться запрошувати туди ремонтну бригаду.
Молоді люди ще кілька хвилин посиділи мовчки, після чого Вербицький повідомив:
– Гаразд, мабуть, вже піду. Мені ще треба у перукарню. Сьогодні ввечері постараюся зайти. Десь до одинадцятої…
Андрій поцілував Надю.
– Вибач, – попросила вона. – Не хотіла тебе образити.
– Я не образився, – запевнив хлопець.
Вербицький вийшов із будинку і зупинився. Оглянув простори Сихова, відчув гарячий подих липневого вітру і попрямував до зупинки маршрутних таксі. Чекати довго не довелося. Хвилин через двадцять він вже опинився в центрі міста. У перукарні, яку відвідував регулярно, на нього чекала несподіванка. Цього дня клієнтів обслуговували дівчата-практикантки. З огляду на те, що якість зачіски мала неабияке значення, Андрій хотів було піти звідти. Однак, уважно поглянувши на молоденьку сором'язливу дівчину, яка запрошувала його у крісло, вирішив ризикнути. Звісно, відразу повідомив, до якої події готується.
Перукарка взялася за справу. Діяла вона досить впевнено і без поспіху. Тож у Вербицького було вдосталь часу, щоб поспостерігати за юною майстринею. Спершу він кидав у дзеркало поодинокі погляди, згодом став все більше задивлятися на дівчину, адже вивчати її дії було дуже цікаво. Вона старалася і хвилювалася за результат – рум'янець на щоках став помітнішим.
– Як підстригати на скронях – прямо чи навскіс? – поцікавилася практикантка.
– Єдине прохання, щоб на обох скронях було приблизно однаково, – повідомив Андрій.
Дівчина на мить зупинилася і глянула на клієнта – чи, бува, він не кепкує з неї. Але вираз обличчя Вербицького залишався доброзичливим і перукарка повернулася до роботи.
«Яка ж вона все таки симпатична, – розмірковував юнак. – А скільки ще таких навколо?… Проте тепер претендувати на ближче знайомство з котроюсь із них не варто…»
Задоволення від зачіски отримали і клієнт, і практикантка. Андрій навіть відзначив про себе, що приємні торкання рук дівчини дещо заспокоїли його.
Далі юнак попрямував на ринок, розташований у кількох хвилинах ходьби звідти,
