.

      «Пане полковнику, ламай!»

      Упали двері… А нагай

      Малює вздовж жидівську спину.

      «Здоров, свине, здоров, жиде,

      Здоров, чортів сину!»

      Та нагаєм, та нагаєм.

      А жид зогнув спину:

      «Не жартуйте, мості-пане!»

      «Добривечір в хату!

      Ще раз шельму! ще раз!.. Годі!

      Вибачай, проклятий!

      Добривечір! А де дочка?»

      «Умерла, панове».

      «Лжеш, Іудо! Нагаями!»

      Посипались знову.

      «Ой паночки-голубчики.

      Єй-богу, немає!»

      «Брешеш, шельмо!»

      «Коли брешу,

      Нехай Бог карає!»

      «Не Бог, а ми. Признавайся!»

      «Нащо б мав ховати,

      Якби жива? Нехай, Боже,

      Щоб я був проклятий!..»

      «Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,

      Літаню співає.

      Перехрестись!»

      «Як же воно?

      Далебі, не знаю».

      «Отак, дивись…»

      Лях хреститься,

      А за ним Іуда.

      «Браво! браво! охрестили.

      Ну, за таке чудо

      Могоричу, мості-пане!

      Чуєш, охрещений?

      Могоричу!»

      «Зараз, зараз!»

      Ревуть, мов скажені,

      Ревуть ляхи, а поставець

      По столу гуляє.

      «Єще Польща не згінела!» —

      Хто куди гукає.

      «Давай, жиде!»

      Охрещений

      Із льоху та в хату.

      Знай, шмигляє, наливає,

      А конфедерати,

      Знай, гукають: «Жиде! меду!»

      Жид не схаменеться.

      «Де цимбали? Грай, псявіро!»

      Аж корчма трясеться —

      Краков’яка оддирають,

      Вальса та мазура.

      І жид гляне, та нищечком:

      «Шляхетська натура!»

      «Добре, годі! Тепер співай!»

      «Не вмію, єй-богу!»

      «Не божись, собача шкуро!»

      «Яку ж вам? Небогу?