мене сумніватися в тому, що це було пограбування, – сиплим голосом пояснив той.
Власта підійшла тихо, мов кішка, і вмостилася на канапі біля брата, подивляючись на фотографію в його руці. На фото вона побачила місце злочину: тіло дівчини лежало на боці, її коричневе волосся прикривало обличчя, а на жовтій сукні темніли патьоки і плями крові. Поруч із нею валялася сумка і лежали речі: люстерко, гребінець, пудра, помада і багато чого іншого, що зазвичай носять із собою жінки. Та серед речей було те, що не могло належати цій дівчині – складаний ніж, замазаний кров’ю.
Тим часом Зар продовжував розпитувати:
– Ви вважаєте, що це було умисне вбивство?
– Так, я схильний так думати, – впевнено підтвердив Олександр.
– Чому?
– Уявімо, що злочинець початково мав намір тільки пограбувати жертву, а ніж йому потрібен був лише для того, аби налякати дівчину. Але ситуація вийшла з-під контролю, і він вбив її. Злочинець розгублений і наляканий, тому кидає ножа і тікає. Це я зрозуміти можу. Та я не можу зрозуміти, як у такій ситуації він згадав про гаманець. Чому він забрав гаманець, а ножа – ні? Саме тому мені здається, що це було умисне вбивство. Злочинець не втратив голову і холоднокровно вбив дівчину, а гаманець забрав, щоби це виглядало як невдале пограбування.
– Ваша теорія не позбавлена сенсу, – погодився Зар. – Але не можна виключати, що це було звичайне пограбування. Злочинець міг так потребувати грошей, що не забув про гаманець навіть у шоковому стані. – Він зробив невеличку паузу і спитав: – Наскільки я розумію, на ножі відбитків не було?
– Не було, – опустив очі Олександр. – Ніж цілком новий, раніше ним не користувалися. Я був вирішив, що злочинець придбав ножа незадовго до вбивства, проте мені так і не вдалося знайти магазин, де він купив його.
У документах Зар побачив дату здійснення злочину: п’ять днів тому, – не так вже й багато часу, щоби слідчий встиг зрозуміти, що йому не знайти вбивцю без сторонньої допомоги. Чому ж він вирішив звернутися до консультанта? На перший погляд, справа була цілком звичайною, і думка про це підштовхнула Зара до наступного питання:
– Чому ви вирішили звернутися за допомогою до Артура?
– Мені порадив звернутися до нього один співробітник, – нерішуче зізнався слідчий. – Він сказав, що Артур Вольф спеціалізується на таких справах.
– «На таких справах»? – звів брови Зар. – Що ви маєте на увазі?
Олександр завовтузився в кріслі і пояснив:
– Ну, скажімо, на загадкових.
«На загадкових? – подумки посміявся Зар. – Нехай буде так. Які тільки чутки не ходять».
– І що ж загадкового в цій справі? – поцікавився він.
Слідчий взявся пожвавлено розповідати:
– Дівчину вбили в арковому проході житлового будинку. На вході і виході з арки ведеться відеоспостереження. Проте якщо робити висновки із відеозаписів, то ніхто не входив в арку і не виходив з неї, окрім жертви. На записах
