погодився Хеллоран. – Йо, звісно, так.
Вони пройшли далі, трохи помовчавши. Маленькі пташки – мати Денні називала їх цвіріньками[9] – забігали у хвилі й спурхували назад.
– Ти коли-небудь чудувався з того, як я завше з’являюся тоді, коли я тобі потрібний? – поглянув він униз, на Денні, і посміхнувся. – Аніже. Ніколи. Та й чому б? Ти був усього лиш дитинчам, але зараз ти троха постаршав. А в деяких смислах став набагато старшим. Слухай сюди, Денні. Цей світ має змогу якось тримати все в рівновазі. Я у це вірю. Є така приказка: «Коли учень готовий, учитель об’явиться». Я й був твоїм учителем.
– Ви значно більший за це, – сказав Денні. Він узяв Діка за руку. – Ви мій друг. Ви врятували нас.
Дік це проігнорував… або вдав, ніби проігнорував.
– Моя бабця теж мала сяйво – ти пам’ятаєш, я тобі про це вже був розказував?
– Йо. Розказували, ви розказували, що вели з нею довгі розмови, навіть не відкриваючи ротів.
– Так і було, правильно. Вона мене навчила. А її навчила її прабабця, давно, ще у рабські часи. Колись, Денні, настане твоя черга стати учителем. Учень з’явиться.
– Якщо мене спершу не дістане місіс Мессі, – промовив Денні понуро.
Вони підійшли до лавки. Дік сів.
– Далі я вже не насмілююся. Можу не повернутися назад. Сідай поряд мене. Хочу розповісти тобі одну історію.
– Не хочу я ніяких історій, – заперечив Денні. – Вона повернеться, як ви цього не второпаєте? Вона повертатиметься знову, і знову, і знову.
– Закрий свого рота й відкрий вуха. Отримаєш деякі настанови.
Після цих своїх слів Дік вищирився, демонструючи блискучі нові зуби.
– Гадаю, тобі дійде. Ти далебі не дурник, золотко.
Мати матері Діка – та, що мала сяйво – жила у Клірвотері[10]. Вона була Білою Бабунею. Не тому, що належала до білої раси, звісно, а тому, що була доброю. Батько його батька жив у штаті Міссісіпі, у сільському містечку Данбрі неподалік від Оксфорда[11]. Його дружина померла задовго перед тим, як народився Дік. Для людини його кольору в той час і в тій місцевості цей чоловік був заможним. Він володів поховальним салоном. Дік зі своїми батьками відвідував його чотири рази на рік, і малий Дік Хеллоран ненавидів ті гостини. Енді Хеллоран сповнював його жахом, і малий називав його – тільки подумки, бо вимовити таке вголос означало заробити собі стусан по губах – Чорним Дідом.
– Ти знаєш про паскудників дітей? – запитав Дік у Денні. – Отих, що шукають дітей для сексу?
– Щось ніби таке, – промовив Денні насторожено. Звичайно, він знав, що не можна балакати з незнайомцями, і ніколи не сідати з кимсь таким до машини. Бо вони можуть зробити з тобою своє дільце.
– Ну, старий Енді був чимось більшим за просто паскудника дітей. Він був ще й клятим садистом.
– А що це?
– Це той хто радіє, коли комусь робить боляче.
Денні кивнув,
Stint (Peep) – піщаний кулик, поширений на північноамериканських узбережжях дрібний птах.
Clearwater («Чисті води») – місто, засноване 1891 р. у Флориді на березі Мексиканської затоки.
Oxford – засноване 1837 р. містечко, назване на честь британського університетського міста й з прицілом на академічне майбутнє, що й справдилося: 1848 р. там було відкрито штатний Університет Міссісіпі, тепер широко відомий під неформальною назвою «Стара Місс».
