ни, навчаючи любити свою родину в ширшому її розумінні, подаючи нам гарний приклад патріотичного виховання.
Рекомендую цю книгу для читання, як майбутнім, так і сучасним татам. На її сторінках ми знаходимо цікаві питання для обговорення зі своїми дітьми, що допоможуть нам краще пізнати їх внутрішній світ і дадуть нагоду поділитись своїм. А це і є справжнє виховання, коли батьківський приклад і його щирість стають вірним дороговказом для наших дітей у цьому мінливому світі.
Цей твір зосереджується на морально-душевних якостях головного героя – Василька.
Я гадаю, що не можна не читати цей твір, тому що він пояснює нам ті теми, які є найбільш актуальними для нас. Це – своєрідний посібник для людини, яка пізнає світ змалечку і з якої виростає справжня особистість відповідальна за свої вчинки.
Я повністю погоджуюсь з тим, що Біблія – книга-путівник життя людини. А близькі люди (у творі – Дід Охрім) будуть тобі допомагати пройти життя з нею, Біблією в руках і в серці. Допоможуть вибрати, яким бути і як поводитись у складних ситуаціях у вуличних компаніях – це ніби змінна величина у рівнянні з математики, яка зветься доля.
Я не буду перелічувати усі проблеми, які описані в ньому. Читайте самі.
10 причин,
з яких тобі варто прочитати цю книжку
1. Просто з цікавості через незвичну назву.
2. У ній багато цікавих історій, корисних для роздумів.
3. Те, що написано у ній, не завжди можна почути від батьків. Книжка спонукає тебе задати самому собі питання: «Який я є сьогодні? Чи бажаю стати добрим батьком для своїх майбутніх дітей? Чи не запізно я думаю про це? Що я можу зробити аби правильно підготувати себе до майбутнього батьківства?
4. Ти отримаєш відповіді, на частину питань, які тебе турбують.
5… Вже сьогодні можеш передбачити деякі питання, які, можливо, отримаєш у майбутньому від своїх дітей.
6. Отримаєш підтримку у намаганні задати те чи інше питання своєму батьку, або родичу-чоловіку.
7. Зацікавившись якоюсь темою, можеш попросити дорослих знайти відповідний матеріал у Біблії, відповідність їй викладеного у книжці.
8. У тебе є можливість згодитись з чимось чи не згодитись.
9. Аби задати собі питання іронічно: «А воно це мені треба?» або стверджуючи: «Саме це мені зараз треба знати!»
10. В разі повної згоди зі змістом книги, варто порадити прочитати її своїм друзям.
Прозвисько
Сутеніє. Дід Охрім сидить на ґанку власної сільської хати і зажурено споглядає, як онук зачиняє двері сараю. Ген, минули роки його дитинства, як у цього Василька, молодості, подружнього життя. І ось дід вже доживає одинаком свої літа: немає любої дружини Марусі, немає й їхньої єдиної дитини – сина Миколки – батька ось цього непосидючого і завзятого хлопчика Василька.
Було… Пролетів час, залишивши на скронях сивину, а на серці щем, який раз у раз знімає оцей єдиний і такий бажаний онук.
– Дідусю, – промовив онук, – я вже попорався. Можна ще трохи посидіти з Вами отут на ґанку?
– Сідай, Васильку, – відповів дід.
– Добре. Подивіться, яке безхмарне небо, який серпастий місяць на небі і які ясні зорі! Як прохолодно після денної спеки! Навіть пташки розвеселились і не поспішають засинати у своїх гніздах, а на ставку радісно кумкають жаби.
– Романтику мій любий! – ніжно звернувся до внука Охрім. Він пригорнув до себе хлопчика і промовив:
– Господь благословив тебе ніжним, чутливим до Його творіння серцем. Це добре в очах Бога. І це характерно для всього роду Паліїв.
– Діду, а чому і Ви, і тато, і ми з мамою носимо прізвище Палій? Що воно означає? Я питав про це у тата, але він не зміг пояснити і порадив звернутися з цим питанням особисто до Вас, бо про родовід знаєте тільки Ви.
– Так, Васильку. Колись люди зберігали різні документи, грамоти, свідчення про походження свого роду. Мій дід, а твій прапрадід, знав про пращурів десь до п’ятого коліна. До речі, більшість євреїв, які вважають себе істинними євреями, повинні знати напам’ять Тору (це їхня Біблія), а також свій родовід до дванадцятого коліна. І цей порядок існує у сім’ях євреїв тисячоліттями.
Минув час. Дотримання традицій в українських сім’ях зійшло нанівець. Грамоти, документи, свідчення, козацька шабля пращура – все це у нашому роді загубилися.
