style="font-size:15px;"> Після того як корабель звільниться від зайвої ваги, його осідання стане на півметра меншим.
28
Слід також зазначити, що були й такі меншини, які фактично схвалювали війну, вбачаючи у відданій службі спосіб завоювати до себе повагу. Так повелися багато євреїв, особливо ті, хто були найбільш асимільовані в Німеччині та Росії, з великим успіхом у першій країні та меншим – у другій, оскільки німецький антисемітизм був значно слабшим за російський (і за французький). У німецьких газетах розповідали про євреїв Німеччини, які на початку війни з великими труднощами повернулися з Палестини додому, щоб записатися добровольцями на фронт.
29
Герцогства Шлезвіґг, Гольштейн і Лауенбурґ, як відомо, відійшли до Пруссії після датсько-німецької війни 1864 року (більш відомої в нашій країні як «останній подих скандинавізму»). Уже тоді там проживала значна кількість німецькомовного населення.
30
Як і істеричні пошуки шпигунів і зрадників, згасла і ця істерія, тим паче що насправді ж данськомовні піддані, на кшталт Андресена, покірливо стали під прапори своєї країни. Заарештовані, серед яких і його батько, були випущені на волю. Захопливе і влучне, засноване на особистому досвіді, зображення цієї істерії та шпигуноманії, що панувала в Німеччині в серпні 1914 року, можна знайти в есе Клари Юхансон «Військовополонені».
31
Фірма «Гінденбурґ і Людендорф», зокрема, зуміла ще раз виконати подібну стратегічну рокіровку із залізничними потягами, про що російське командування і не мріяло: німці миттєво перекинули свої сили з безпечного району (Східна Пруссія) в той, що зазнав поразки (Південна Польща). Але не йшлося про новий Танненберґ. Обидві воюючі сторони здійснювали свої пересування дещо хаотично, або не знаходячи супротивника, або не підозрюючи, де він. І зараз сталося так, що обидві сторони наткнулися одна на одну в околицях Опатово, німці – активно атакуючи, а росіяни – пасивно відступаючи. Ця битва не матиме особливого значення в ході війни. А обидві сторони згодом будуть змальовувати цю подію як успіх.
32
На початку війни картечна граната у всіх арміях без винятку була найпоширенішим типом снаряда польової артилерії. Типовий приклад озброєння, придуманого в тиші кабінетів. Кожна картечними граната містила сотню свинцевих куль, що розліталися після вибуху невеликого порохового заряду на дні гранати. Це діяло на кшталт пострілу з величезного дробовика. Зрештою снаряд за допомогою спеціальної дистанційній трубки вибухав у повітрі просто перед наміченою метою, – операція досить непроста! Ляск просто над головою означав, що кулі пролетіли повз. Крім того, було важливо, щоб ціль знаходилася над землею. З цієї причини цей тип зброї практично втратив своє значення з появою окопів, у яких ховалися учасники бою. Чорний порох спричиняв білі та трохи повернені вниз хмари вибуху, характерні для картечі.
33
Кур зазначає дату 11 жовтня, але це, зважаючи на все, помилка: описані події відбулися 10 жовтня, а крім того,
