на правду: хлопчик справді син Владлена Краскова, але народила дитину не його Людмила Гервасіївна, а одна з юних робітниць із Полісся. Бідна дівчинка боялася й заїкнутися перед батьками про те, що завагітніла, кілька місяців навіть у рідне село не їздила. Зате Красков побував там у відрядженні і вивідав усе, що хотів. Він, по суті, купив у неї свого нащадка. І все це відбулося з дозволу його законної. Мабуть, у юної покритки з Полісся в роду всі мали залізне здоров’я і пречудові гени.
Фобія Краскова щодо спадкових хвороб також згодом вилізла, як шило з торби. Про неї розповів хтось із старих знайомих Краскових, які разом із заступником директора приїхали на фабрику. Виявилося, що молодший брат Людмили Гервасіївни психічно хворий. На цю недугу страждав і якийсь далекий родич. Високопоставлений Люсін батько страшенно соромився і цього факту, і свого нещасного сина. Хворого хлопця віддали до спецінтернату й забули. Ніби його ніколи і на світі не було. Натомість Люсю батько підносив до небес: вона ж уся в нього – така ж розумна, розсудлива, практична й чіпка. Подружжя Краскових вирішило не ризикувати: де гарантія, що їхня дитина буде такою самою, як Люся, а не такою, як її брат? Хто може сказати напевно, що в їхнього нащадка хвороба не влучить?
Але й справді, який же чоловік не хоче стати батьком! От вони і придумали свій спосіб, і віце-бос великого підприємства провів справжній кастинг на конкурс «Міс мама для майбутньої дитини товариша Краскова». Нащадок конче мав бути стовідсотково здоровим і розумним, а його батьки – щасливими й успішними. Що переживали інші учасники, точніше, учасниці цього незвичного конкурсного добору? Це вже інша історія, яка Владлена Краскова не обходила.
Регіна звільнилася з фабрики і влаштувалася завучем з виховної роботи у профтехучилище при ній же, яке готувало ткаль та прядильниць. Вийшла заміж. Лікарі сказали, що в неї ніколи не буде дітей. Причина – ускладнення після аборту.
Віру згодом перевели з головної бухгалтерії підприємства у відділ реалізації цеху готової продукції. А за рік на фабриці виявили збут великої партії лівої продукції. Віру звинуватили у змові з начальником цеху і в «чорній» бухгалтерії. Вона не змогла спростувати звинувачення. Перед судом зізналася Регіні, яка прийшла її провідати: вона першою виявила крадіжку, але абсолютно не причетна до неї. Навпаки, коли дізналася про незаконні оборудки, була шокована. Взялася з’ясовувати – що, як і чому – і зрозуміла: начальник цеху робить це під прикриттям Краскова. Сувої тканин везуть на ринки у сусідні області, за продавців – водій і один з майстрів. На руках у них і дозволи, і печатки, проставлені Красковим.
Спочатку думала бігти до директора, у партком, профком. А потім… Потім зрозуміла, що нічого вона не доведе – всі вони там свої, а ворон ворону око не виклює. Вирішила використати ситуацію для себе і взялася шантажувати Краскова. Вимагала, щоб допоміг з квартирою, бо жити в гуртожитку з дитиною на одному ліжкомісці не мала вже сил. Вероніка часто хворіла, а квартирна черга чомусь перестала рухатися. Обіцяла Владленові: тільки отримає житло, зразу
