мене», – промовила вона. Не було злості в її голосі, тільки здивування. У нього майнула думка, що це, мабуть, уперше будь-чия зла рука приклалася до якоїсь частини тіла Енн Квінлен Інґал.
«Так, – сказав він. – Будь певна. І я зроблю це знову, якщо ти не заткнешся. Ти більше не будеш шмагати мене отим своїм язиком, любонько. Повісь на нього краще комірний замок. Кажу тобі задля твоєї ж користі. Ті дні минулися. Якщо бажаєш у цій хаті з когось збиткуватися, купи собі собаку».
Їхній шлюб ще був прошкандибав кілька місяців, але насправді він скінчився в той момент, коли долоня Браяна увійшла в миттєвий контакт з кутиком губ Енн. Його було збурено – свідок Бог, він піддався на провокацію, – але він і зараз би багато віддав, щоб лише відвернути ту мерзотну секунду.
Коли на борт уже просочувалися останні пасажири, він вловив себе на тому, що думає, майже одержимо, ще й про парфуми Енн. Він точно пам’ятав їх запах, але не назву. Як же вони називалися? «Легкі»? «Ласкаві»? А чи не «Літієві», заради Бога?[21] Назва танцювала десь поряд, та не вхопити. Це зводило з розуму.
«Я сумую за нею, – думав він тупо. – Тепер, коли вона пішла назавжди, я сумую за нею. Хіба це не дивовижно?»
«Лонбой»?[22]Щось дурнувате на кшталт цього?
«Ох, та кинь уже, – наказав він своєму втомленому розуму. – Заткнися корком».
«Гаразд, – погодився його розум. – Без проблем; я можу це припинити. Я можу припинити будь-якої миті, коли схочу. А може, вони називалися «Лайфбой»[23]? Ні, це таке мило. Вибач. «Лавбайт»? «Лавлорн»?[24]»
Браян застібнув на собі ремінь безпеки, відхилився назад, заплющив очі й відчув запах парфумів, назви яких він так і не спромігся точно загадати.
І саме тоді до нього заговорила стюардеса. Аякже: Браян Інґал мав певну теорію, що їх цього навчають – під час якогось післядипломного, найвищої секретності курсу, що, либонь, називається «Дражніння гусей», – дочекатися, коли пасажир або пасажирка заплющать очі, а потім уже пропонувати якийсь не такий уже й суттєвий сервіс. Ну, й звісно ж, вони мусили чекати, поки пасажир засне, і тільки потім його будити, щоби спитати – чи потрібна йому подушка або ковдра.
– Вибачте мені… – почала вона, та потім замовкла. Браян побачив, як її очі перебігають з погонів на плечах його чорного кітеля до кашкета з закарлючкою кокарди, яка ні про що не повідомляла, і на порожнє крісло поряд з ним.
Вона переоцінила ситуацію і почала знову:
– Вибачте, капітане, чого б ви бажали – кави чи помаранчевого соку?
Браян злегка здивувався, побачивши її дещо бентежну реакцію на нього. Вона махнула рукою в бік столика перед сервіс-секцією, відразу під невеликим прямокутником кіноекрана. На тому столі стояло два відерця з льодом. І з кожного стирчала струнка зелена шийка винної пляшки.
– Звичайно, в мене є також шампанське.
Інґал
В оригіналі Браян перебирає слова на літеру «L», які асоціюються з поняттям «легкість-гнучкість-делікатність»: назву дійсно існуючих органічних парфумів «Lissome»; слово «lithesome» з фрази у пісні Лу Ріда «Romeo Had Juliette» (1989), де йдеться про героя, в якого при згадці про парфуми дівчини щипає очі, та назву найлегшого металу Lithium, солі якого також використовуються в ліках проти маніакально-депресивних розладів.
«Lawn-Boy» – ручна газонокосарка, різноманітні моделі якої з 1934 р. випускає компанія «Evinrude».
«Lifebuoy» («Рятувальний круг») – розроблене 1895 р. в Британії і досі популярне карболове мило.
Lovebite – засмокт від поцілунку; lovelorn – любовна туга.
