тіло дихає, але душа вже мертва, оскільки я не можу ні поїхати звідси, ні дати тобі зрозуміти, що ти маєш бути поряд зі мною.
Було помітно, що Андреас, офіцер голландських збройних сил, який мав захистити свою репутацію, дуже хвилювався. Я розвернулася впівоберта й вирішила відійти, однак жінка відпустила свого чоловіка й вхопила мене попід руку.
– Тільки кохання може дати сенс тому, що його не має. Отже, у мене нема кохання. Відчуваючи таке, навіщо продовжувати жити?
Її обличчя впритул наблизилося до мого. Я спробувала вловити в подиху жінки запах алкоголю, але ні – вона була тверезою. Я подивилася їй у вічі, щоби помітити хоча б сльозинку, але, можливо, вони вже всі висохли.
– Будь ласка, Марґарето, залишіться! Ви гарна жінка, яка втратила сина. Знаю, що це означає, хоча ніколи не була вагітною. Я роблю це не заради себе, а заради тих, хто є в’язнем своєї гаданої свободи.
Дружина Андреаса дістала із сумочки маленький пістолет, направила його в серце й вистрілила, перш ніж хто-небудь із нас устиг їй перешкодити. Хоча частково гуркіт пострілу притишила її вечірня сукня, присутні повернулися в наш бік. Спочатку вони подумали, що то я скоїла злочин, оскільки перед тим вона вчепилася в мене. Однак відразу ж побачили мій переляканий погляд і Андреаса навколішках біля дружини: він намагався зупинити кров, з якою з неї витікало життя. Вона померла в нього на руках. Її погляд випромінював лише спокій. Усі – і Рудольф теж – підійшли до нас. Місцева дівчина зникла в невідомому напрямку, оскільки побоювалася можливих неприємностей у товаристві озброєних п’яних чоловіків. Іще до того, як присутні поцікавилися, що сталося, я попросила чоловіка негайно піти звідти. Він мовчки погодився.
Коли ми повернулися додому, я одразу ж попрямувала до своєї кімнати й узялася пакувати речі. Рудольф упав на диван, п’яний, як чіп. Наступного ранку він прокинувся, випив міцної ранкової кави, поданої служниками, і, зайшовши до моєї кімнати, побачив валізи. Він уперше порушив цю тему.
– Куди ти плануєш їхати?
– До Голландії наступним кораблем. Або ж до раю, щойно матиму таку саму можливість, як дружина Андреаса. Вирішуєш ти.
До цього моменту тільки він віддавав накази. Але, мабуть, мій погляд повністю змінився, і за кілька хвилин вагань чоловік вийшов із дому. Коли ж повернувся того вечора, сказав, що ми можемо використати належну йому відпустку.
За два тижні на першому ж кораблі ми вирушили до Роттердама.
Я охрестилася кров’ю дружини Андреаса. І після цього хрещення стала назавжди вільною, хоча ні він, ні я не знали, куди приведе ця свобода.
Я досі плекала надію на помилування від президента Республіки, оскільки маю багато друзів серед міністрів. Однак частину дорогоцінного часу, котрий мені залишився, забрала сьогодні сестра Лоранс. Вона принесла мені перелік речей, що були в моєму багажі під час арешту.
Черниця запитала, що має робити з цими речами
