він мав рацію.
Я й уполовину стільки не знав, як мені здавалося.
5 / Як ми доїхали до Дарнелла
34-го року машина в нас, фургон,
звемо її поліном.
Вона хоч і зачухана, та чуйте-но:
Стара, але ж надійна…[25]
Я поїхав по Мартін до Волнат і повернув праворуч, до Бейсін-драйв. Щоб наздогнати Арні, багато часу не знадобилося. Його занесло на тротуар, а кришка багажника Крістіни була піднята. До покривленого заднього бампера тулився автомобільний домкрат, такий старезний, наче за його допомогою колись міняли колеса на критих кінних возах. Праву задню шину спустило.
Я зупинився позаду нього й тільки-но встиг вийти, як зі свого будинку перевальцем рушила до нас молода жінка, в обхід неабиякої колекції пластикової фантастики, яка прикрашала її газон (два рожеві фламінго, чотири чи п’ять кам’яних каченят вервечкою позаду великої кам’яної мами-качки й дуже гарної пластикової кринички для загадування бажань з пластиковими квітами, посадженими в пластикове відро). Жінка відчайдушно потребувала послуг дієтолога й особистого тренера.
– Не ставте тут цю гидоту, – сказала вона ротом, повним жувальної гумки. – Не можна, щоб перед нашим будинком стояла ця купа брухту, я сподіваюсь, ви це розумієте.
– Місіс, – відповів їй Арні. – У мене спустило колесо. Я заберу машину звідси одразу ж, як тільки…
– Не можна залишати тут цей брухт, я сподіваюсь, ви це розумієте, – до сказу тупо твердила вона. – Мій чоловік от-от буде вдома. Він буде проти, щоб перед будинком стояла списана на брухт машина.
– Це не брухт, – відрубав Арні, і щось у його тоні змусило жінку відступити на крок назад.
– Синку, ти зі мною таким тоном не говори, – гордовито мовила у відповідь розкоровіла королева бібопу. – Мій чоловік може й на пустому місці озвіріти.
– Слухайте, – почав Арні тим самим загрозливим рівним голосом, яким відповідав Майклові та Реджині, коли вони поперли на нього катком. Я сильно стиснув його плече. Нам не потрібні були ще якісь сварки.
– Дякую, місіс, – сказав я. – Ми зараз же її звідси заберемо. Вона так швидко зникне, що ви будете думати, чи не галюцинація вам з цією машиною привиділася.
– Дивіться мені, – сказала вона й тицьнула великим пальцем у мій «дастер». – А твоя машина перекриває мені доріжку.
Я відігнав «дастер» назад. Вона подивилась, як я це зроблю, а потім посунула назад у будинок, де у дверях уже скупчилися хлопчик і дівчинка, обоє малі. І вже свинуваті. Кожне наминало смачне поживне шоколадне тістечко у вигляді хот-доґа.
– Що там таке, ма? – спитав хлопчик. – Що з машиною того дядька, ма? Що там?
– Заткнися, – відрізала королева бібопу й потягла обох дітлахів усередину. Обожнюю бачити таких освічених батьків; це дає мені надію на майбутнє.
Я підійшов до Арні.
– Ну, –
I got a ‘34 wagon and we call it a woody, / You know she’s not very cherry, / She’s an oldy but a goody… (
