люди нерідко схильні розглядати як вплив чорта. «Попалася чортові в зуби, бо все горе та біда», – охарактеризувала своє життя одна з жінок. Натомість про тих людей, котрі гарно живуть між собою, кажуть, що в них «Бог у хаті живе».
Часто вважають, що чорт, схоже, як і ангел, завжди перебуває біля людини й чекає слушної миті, щоб «підкусити» її на щось зле. Тоді він задоволений: «У кажной хаті шось є, тільки не замічають, – нечиста сила. Приходить чоловєк, а той чорт каже: «А ти ж, Лєнка, не мовчи і зараз шо-небудь человєку кажи…» Та шось-небудь сказала, а той чорт до человєка: «А ти ж таке скажи шо-небудь жонці, ану, подкавíруй шо-небудь». Вони б’юцця, а вон регоче».[55]
Описане вірування спричинилося до уявлень про худого й товстого чортів: «То, бачте, є їх два сóрти: один худий, а ’дин товстий. То товстий на худого каже: «Чо’ ти такий худий?» А вон каже: «Мене нихто, сколько живу в хати, нихто николи раз не спомине. То я худий». А тей гладкий: «А мене, – каже, – раз пó разу вспоминають, і я товстий».[56]
Трапляються відомості про сімейність чортів: «То казали – Головата Йовга летит! А чи це та правда була? То жонка його, чорта, чи шо».[57] У лайливих виразах згадують чортових матір та батька: «на чорту мать воно здалося», «йди к чорту мать», «зв’язатися чорти батька з ким» та ін.
Людську дитину чорти нібито могли обміняти на свою – так званого обміняника. Така дитина була потворна, постійно лише кричала та їла. Тому матері з дитиною було заборонено стояти на межі, бо «злий прóйде обмінєє»:
– «Я взяла троє дітей з собою в поле, ну вони маленькі ше такі були, я взяла їх на межі пулужила. А тут йде одна старенька бабця і каже до мене: «Ти, а нáшо ти дітей пулужила на межý» А я кажу: «А шо, не мона?» – «Ні, – каже. – То тіко по межах чорти гоняця. То я вже й своїм дітям кажу».[58]
– «То русказувала мені баба сєє, шо одна жінка пішла жито жєти і поставила дитину на межі. Приходит давати грудь – та й вже не така дитина. Вже від гинший, всьо – перемінилася дитинка. Та й вона – і до батюшóк возили її… та хто то нарáдив її, шо взяти три чи то дванадцять прутиков з овсóки, тих, шо за рік виросли, і бити – не шкодувати, шо воно плаче, – хай плаче – бий, і всьо. І на встатному прутикові, каже, обмінєло назад».[59]
У більшості випадків сприйняття чорта в уявленнях українців суттєво відрізняється від західноєвропейського зразка. Воно побутово-приземлене: чорт – насамперед не злий демон, а демон-невдаха. Він має розвинену уяву, проте позбавлений здатності раціонально її використати. Зокрема, чорт створив ватру, хату, віз тощо, проте лише Богові дано вдосконалити це тим останнім штрихом, який робить річ ужитковою й потрібною людині.
Важливою є участь чорта й у творенні людини, але водночас вона зводиться або до невдалих спроб, або до псування сотвореного Богом (як-от пуп як слід від пальця цікавого чорта). Чортові завдячують також створенням негативних в уявленнях селян речей: горілки, тютюну,
Зап. 18.08.1994 у с. Городещина Поліського р-ну Київської обл. від Цудінович Федори Климівни, 1917 р. н.
Зап. 27.07.1997 у с. Зубковичі Олевського р-ну Житомирської обл. від Кузюн Анастасії Іванівни, 1929 р. н.
Зап. 15.07.1997 у с. Рудня Комсомольська Олевського р-ну Житомирської обл. від Сая Василя Олексійовича, 1933 р. н.
Зап. 14.07.2010 у с. Пляшева Радивилівського р-ну Рівненської обл. від Єфимець Катерини Олексіївни, 1944 р. н. Зап. 14.07.2010 у с. Пляшева Радивилівського р-ну Рівненської обл. від Єфимець Катерини Олексіївни, 1944 р. н.
Зап. 18.07.2004 у с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Шурмик Зої Яківни, 1932 р. н.
