Цією одною Костик час від часу грав у шахи сам з собою. Ця фігура: король.
Головним повинен бути король. От він його і лишив. Військо можна знищити зовсім Тут воно є, а тут вже нема. Побиті всі. Король завжди залишається неушкодженим. Цілим цілісіньким і живим, і на шахівниці, а не поза нею. При будь яких закінченнях партії зіграної. Чи то мат чи то шах, чи якась остаточна позиція. Що правда кольору вже цей король замало А якого спочатку був не хотів запам’товувати Костик. Навіть зовсім без ознак належності. Не можна було останнім часом розібратися остаточно, який він – король, чорний чи білий. Брудний зробився від часу і брать до різних рук Костикових до лівої і до правої. Фарба стерлася назавжди, а покольорити свого короля Костик неповажливо не бажав. Тепер це був король без війська без кольору без шахівниці.
Та все ж король. І шахівницею тепер слугував стіл – поруч. Видавав він тепер клітинкою шаховою, теж до речі безколірною. Костик ставив короля на стіл – це був перший і останні й хід. Так закінчував партію відразу. Супротивника відсутність не впливала особливо не перебіг партії, а також на результат. Він завжди був одним і тим же. Перемога незаперечна і остаточна. Виграш одним вдали ходом. Завжди одним і тим же. Звитяги не потрібні наміри коли Костик розміщує лише одну фігуру на шахівниці з однієї клітини. Відразу незаперечний переможець, бо один і сам собі не супротивник.
Даремно говорять, що один в полі не воїн. Не воїн це правда – він відразу переможець. Коли дійсно один – однісінький. Отак розважався Костик іноді грою в шахи. Зберігав короля в аптечці першої допомоги. В надійному місці і безпечному Розважався тільки не приймав як необхідність для запозичення в життя Така гра нова.
Відкрив очі і подивився… побачив – не народився! Мене нема! Чому?! Я мав народитися. (див дод. № 8)Чекав… так повинно було бути. Все так. Навіщо я відкрив очі? Краще цього не робити мені. Тоді б я не був не народжений. А тепер? Я мав народитися. Я знав. Тому і відкрив очі. Я мав бути. А тепер мене нема. Чому?
Замість народження отримав відсутність. Невже я сам себе обманював і тільки хотів так. Хотів бути, а не бачити, що мене нема. Бачити, хотіти і не народитися. Навіщо я відкрив очі? Якби ні – знав себе народженим і жив. Звичайно жив би. Тепер все інакше – я не народився. Нічого не вдієш, не можна, бо не бачу себе… закрити очі і жити далі? А може закрити очі і мати змогу ще спробувати народитися насправді?
Продають ділянки на Місяці, Марсі і так далі. Все законно оформлено і підставно. Площини. Поверхні планеті на продаж Костик знав про це, малу вирішив перевершити їхнє. Спочатку хотів владнати, давно розпочату справу, з Сонцем. Не продавав його – роздавав усім задарма, перед цим оформив ліцензію, патент, технічний паспорт, інвентарний перелік складових зірок. Він був власником законним зірки Сонце.
Невдовзі набридло, та ще й роздавав усе. Все не лишивши собі, навіть малої дещиці. За інші зірки
