Дуцема Барра роздималися ніздрі, а на старечій правій руці напнулися жили. Але він змовчав.
Латан Деверс уважно дивився на нього, не відводячи очей. Потім сказав:
– Послухайте. Я проводжу життя в космосі заради своїх дешевих пристроїв та відкатів, які отримую від Синдикату. Он там, – він кивнув великим пальцем через плече, – є товсті хлопці, які сидять собі вдома і щохвилини збирають мої річні доходи – знімають сметанку з мене та таких, як я. Припустімо, ви керуєте Фундацією. Ми все одно будемо вам потрібні. Ми будемо вам потрібні більше, ніж Синдикатові – бо ви ще не збагнули, що до чого, а ми могли би принести вам гроші. Для нас було би краще домовитися з Імперією. Це так, а я людина беручка. Якщо це принесе мені вигоду, то я за.
Його погляд був сповнений уїдливої войовничості.
На декілька хвилин запанувала тиша, а потім її порушило деренчання циліндра, що вискочив із гнізда. Генерал відкрив його, глянув на акуратну роздруківку і швидко проглянув схему на папірці.
– Підготувати план із зазначенням позиції кожного судна в дії. Чекати наказів у повній бойовій готовності.
Він потягнувся за своїм плащем. Накинувши його на плечі, генерал монотонно прошепотів Барру крізь стиснуті губи:
– Я залишаю цю людину на вас. І очікуватиму результатів. Це війна, і я можу бути жорстоким до невдах. Пам’ятайте це! – Він пішов, відсалютувавши обом.
Латан Деверс подивився йому вслід.
– О, щось-таки боляче його зачепило. Що відбувається?
– Очевидно, бій, – гостро відповів Барр. – Війська Фундації виходять на свою першу битву. Вам краще поквапитися.
У кімнаті стояли озброєні солдати. Їхні манери були шанобливими, а обличчя – суворими. Деверс разом із гордим сивеннським патріархом попрямував до виходу.
Кімната, куди їх привели, була меншою і майже порожньою. Тут стояли два ліжка, екран, душ та санвузол. Солдати вийшли, з глухим стуком зачинивши за собою товсті двері.
– Гм, – Деверс несхвально озирнувся навколо, – схоже, це надовго.
– Так і є, – відрубав Барр. Старий сивеннець повернувся до торгівця спиною.
Той роздратовано спитав:
– Що ви маєте на увазі, доку?
– Нічого. Я тобою командую, от і все.
Торгівець підвівся і підійшов до нього. Його дебела постать нависла над нерухомим патрицієм.
– Справді? Але ж ви сидите зі мною у цій камері, а коли йшли сюди, вас вели під прицілом так само, як і мене. Послухайте, та ви ж закипіли, коли я виклав свої уявлення про війну та мир.
Він марно чекав відповіді.
– Добре, дозвольте мені дещо спитати. Ви сказали, що ваша країна колись зазнала поразки. Від кого? Від людей з далекої туманності?
Барр підвів голову.
– Від Імперії.
– Он як? А що ж ви тоді тут робите?
Барр красномовно змовчав.
Торгівець випнув нижню губу і повільно
