ні до кого не звертаючись:
– Добре.
Даллас, Кейн і Ламберт йшли вузьким коридором. Зараз вони були одягнуті в чоботи, куртки та рукавиці на додачу до герметичних комбінезонів. У них були лазерні пістолети – зменшені модифікації лазерів, якими користувались Паркер і Бретт.
Вони зупинилися перед масивними дверима, на яких рясніли попереджувальні знаки та напис: «ГОЛОВНИЙ ТАМБУР-ШЛЮЗ: ДОСТУП ЛИШЕ ДЛЯ ШТАТНОГО ПЕРСОНАЛУ».
Даллас завжди вважав це попередження повністю абсурдним, оскільки на кораблі не було нікого, окрім штатного персоналу; і кожен, кому дозволили перебувати на борту, має дозвіл на користування тамбур-шлюзом. Кейн клацнув вимикачем. Захисний кожух відсунувся. Під ним виявилися три кнопки. Він натиснув їх у потрібній послідовності. Двері зі скрипом відчинилися, і трійця увійшла до тамбур-шлюзу.
На стінах висіли сім вакуумних костюмів. Вони були незграбними, мішкуватими, але конче важливими в цій вилазці, навіть якби розрахунки Еша щодо умов навколишнього середовища виявилися на порядок кращими. Члени експедиції допомогли одне одному влізти в штучні шкіри, що захищатимуть їхнє життя, і перевірили, як працюють їхні скафандри. Потім вони обережно одягли шоломи, поставившись до цього з належною серйозністю, також перевіривши, чи всі вони є герметичними.
Даллас перевірив шолом Кейн, Кейн – шолом Лабмерт, вона ж перевірила шолом капітана. Учасники тріо астронавтів робили це з винятковою серйозністю і нагадували мавп, які чистили одна одну. Потім вони налаштували авторегулятори, і скоро всі дихали дещо затхлим, але безпечним повітрям, яке подавалося з відповідних резервуарів.
Даллас у рукавиці увімкнув внутрішній комунікатор всередині шолому.
– Відправляю сигнал. Як мене чутно?
– Отримав, – оголосив Кейн, збільшуючи гучність свого динаміка. – Як мене чутно?
Даллас кивнув, потім повернувся до Ламберт, яка непорушно стояла з похмурим виразом обличчя.
– Ну ж бо, Ламберт, – промовив Даллас, намагаючись її підбадьорити. – Я вирішив взяти тебе через твої здібності, а не через твій життєрадісний характер.
– Уклінно дякую за лестощі, – сухо відповіла Ламберт. – Чому ти не взяв Еша чи Ріплі? Вони були б раді.
– Еш повинен залишатися за панеллю, і ти це знаєш. Паркерові треба працювати в інженерному відділенні, й без приладів Ріплі він не впорається. Можеш проклинати мене весь шлях, але ми повинні знайти джерело того клятого сигналу.
– Ага. Чудово.
– Тоді будемо вважати, що все владнали. Не застосовуйте зброю без мого наказу.
– Ти вважаєш, що там нас зустрінуть з миром? – недовірливо перепитав Кейн.
– Будемо сподіватися на краще.
Він натиснув кнопку комунікатора, яка знаходилася назовні скафандра, активувавши другий канал.
– Еше, ти тут?
Замість нього відповіла Ріплі:
