легше на душі, коли вона подумки розповідала батькові про день у нудному притулку. Ці «розмови» були для неї промінчиком світла. Навіть трішечки забувалися кпини дівчат, котрі дражнили її сиротою.
Справжня дитяча дружба і втеча
Неймовірною втіхою для маленької Ґабрієль були канікули. Татова сестра, тітка Луїза, забирала сестер із Обазіну до Варенна. То була ще одна мальовнича місцина, однак у монастирі Ґабрієль сиділа під замком, а у Варенні дівчинка мала змогу гуляти і спостерігати за всім, що відбувається надворі.
О, то була справжня воля! Ніхто її не змушував брати за наказом ложку під час обіду, не потрібно було вбиратися в однакові нудні сукні, котрі носили геть усі дівчата у притулку. Можна було читати, багато читати!
На горищі в тітки Луїзи Ґабрієль знайшла любовні романи, зібрані з газетних вирізок і зшиті грубою ниткою. Дівчата в цих романах любили і страждали, і Ґабрієль переживала разом з ними. Вона насолоджувалася історіями, в яких шляхетні розбійники перемагали негідників і рятували чарівних дівчат, а потім брали з ними шлюб.
Усі ці неймовірні історії Ґабрієль переказувала Адрієн – своїй тітці, трохи молодшій од неї за віком. Адрієн стала найкращою подругою Ґабрієль на все життя. Вона була дуже вродливою – не такою, як оті дівчата з притулку. І як ніхто інший заслуговувала на те, щоб її серце підкорив шляхетний розбійник!
Однак батьки Адрієн були зовсім іншої думки. Перед завершенням школи їй підібрали нареченого, і це був зовсім не красень з любовного роману. Старий Поль не вразив серця ані своєї майбутньої нареченої, ані її вірної подружки.
І Ґабрієль збунтувалася. Вона запропонувала Адрієн утечу – у кращих традиціях любовного роману. Адрієн, страшенна боягузка, спершу опиралася, але під натиском Ґабрієль зрештою здалася. Достоту, як у любовних романах, дівчата зв’язали одяг і спустилися саморобним канатом з вікна. Юним авантюристкам тоді здавалося, що вони вирушають у захопливу подорож!
Що ж, подорож справді виявилася захопливою, та, на жаль, нетривалою. Дівчат швидко впіймали й повернули назад. Однак не до Обазіну. Черниці вжахнулися від зухвалості вихованок і відмовилися приймати їх до закладу.
Не встигла Ґабрієль зрадіти, що нарешті завершилися її «тортури» монастирем, як її замкнули в іншій «в’язниці». То був пансіон інституту Богоматері у старовинному містечку Мулен. По суті, цей заклад нічим не відрізнявся від притулку в Обазін, де заборонялося геть усе. Можна було лишень молитися і вивчати кравецьку справу – мусять же ж дівчата опанувати хоч якусь спеціальність! І на це гріх скаржитися, адже фах швачки відіграв величезну роль у житті Ґабрієль, визначивши подальше її майбутнє.
– Чому Ґабрієль не любила згадувати дитинство?
– Куди сестри потрапили після смерті матері?
– Хто став найкращою подругою Ґабрієль?
– Чому Ґабрієль і Адрієн утекли з монастиря?
– Який
