style="font-size:15px;"> Старший лейтенант дивився у вікно.
– І не розповідай ти нікому про ворожку, – наостанок порадив він не як начальник, а друг. – Засміють.
“Та що мені, більше всіх треба?” – думав старший лейтенант, але мертва дівчинка не давала йому спокою.
Коханка похвалилася новими трусиками. Вони були рожеві.
Він аж за голову схопився, а вона нічого не зрозуміла. І він не пояснив.
Того вечора у них нічого не вийшло.
Не минуло й тижня, як він остаточно заспокоївся і знав, що його ніхто не звинуватить у вбивстві дівчинки. Нічні жахіття минули, і він поволі ставав таким, яким був до того нещастя.
“Це могло трапитися з кожним”, – виправдовував він себе. Жодної вини за собою не відчував. Правил дорожнього руху не порушував, швидкості не перевищував. Дівча вигулькнуло несподівано, перебігаючи дорогу. Що воно так рано там робило?
Ще зранку він побачив біля школи незнайому жінку, яка з ним не привіталась, але пильно вдивлялась йому в очі, ніби хотіла пересвідчитися, чи це той чоловік, якого вона шукала. Він не надав цьому особливого значення, але тривога оселилась у його душі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
