* *Він відповідальний і зосереджений.
Він самодостатня індивідуальність, але будь-яка команда хотіла б бачити його своїм гравцем.
Він впливовий і водночас дуже чутливий до будь-якої несправедливості.
Він вміє відстоювати національні інтереси на будь-якому рівні, і абсолютно не вміє шукати для себе у цьому вигоди.
Він впевнено ставить під сумнів беззаперечність того, що провісників у своїй вітчизні не чують. Його чують, але, на жаль, не всі і не все, що він говорить.
Йому не подобається, коли його називають патріархом української політики, йому більше до душі образ тіні батька Гамлета.
На питання, як позначили його авторство, які з численних регалій зазначити, він завжди скромно і начебто трохи здивовано, ледь знизуючи плечима, відповідає: «Просто Горбулін».
Він – Володимир Павлович Горбулін.
Український фронт «Четвертої світової війни»
Володимир Горбулін
http://gazeta.dt.ua/POLITICS/ukrayinskiy_front_chetvertoyi_svitovoyi_viyni.html
Політична ситуація в Україні має всі ознаки затяжної системної кризи. Сьогодні мало хто із серйозних вітчизняних і закордонних експертів зважиться зробити прогноз політичного розвитку країни. Прискорення і непередбачуваність внутрішніх і зовнішніх процесів стали прикрою несподіванкою для всіх основних політичних гравців країни.
Зрозуміло, що ситуація в Україні істотно залежить від відносин між провідними світовими і регіональними потугами. Але нинішня тотальна відкритість українського соціуму і влади робить Україну «міжнародним резонатором» – зручним об’єктом, за допомогою якого з’ясовують відносини не тільки країни ЄС, Росія і США, а й окремі політичні та корпоративні групи всередині кожної з них.
«Глобальна нестабільність» чи початок «Четвертої світової війни»
Глобальна дестабілізація. Глобалізація принесла з собою нові виклики. Демократичні здобутки «відкритого суспільства» опинилися під загрозою перманентної політичної нестабільності. Це стосується не лише України. В ЄС політична ситуація протягом останніх п’яти років далека від стабільності. Провал референдуму щодо Європейської конституції, масштабні акції протесту профспілок проти соціальних реформ, які проводить Єврокомісія, зростання популярності євроскептиків. Хвилі дестабілізації докотилися і до Латинської Америки, де раптом домінуванню США було зроблено виклик у вигляді режиму Уго Чавеса в Венесуелі, перемоги Моралеса в Болівії та посилення Фіделя Кастро на Кубі, якого у Вашингтоні зарано списали з рахунків.
Аналітики відзначають посилення загрозливих тенденцій у глобальному масштабі. Старі організації та альянси (ООН, НАТО, G7 тощо) перестають відбивати нову політичну й економічну реальність, міжнародне співтовариство спішно намагається формувати нові альянси та інституції (G8, ШОС, ідея включення
