.

      Гей, нові Колумби й Магеллани,

      Напнемо вітрила наших мрій!

      Кличуть нас у мандри океани,

      Бухту спокою облизує прибій.

      Хто сказав, що все уже відкрито?

      Нащо ж ми народжені тоді?

      Як нам помістити у корито

      Наші сподівання молоді?

      Кораблі! Шикуйтесь до походу!

      Мрійництво! Жаго моя! Живи!

      В океані рідного народу

      Відкривай духовні острови!

      Геть із мулу якорі іржаві —

      Нидіє на якорі душа!..

      Б’ються груди об вітри тужаві,

      Каравела в мандри вируша.

      Жоден вітер сонця не остудить,

      Півень землю всю не розгребе!

      Україно! Доки жити буду,

      Доти відкриватиму тебе.

      Мріяти й шукати, доки жити,

      Шкварити байдужість на вогні!..

      А якщо відкрию вже відкрите,

      Друзі! Ви підкажете мені…

      Задивляюсь у твої зіниці

      Голубі й тривожні, ніби рань.

      Крешуть з них червоні блискавиці

      Революцій, бунтів і повстань.

      Україно! Ти для мене диво!

      І нехай пливе за роком рік,

      Буду, мамо горда і вродлива,

      З тебе дивуватися повік…

      Одійдіте, недруги лукаві!

      Друзі, зачекайте на путі!

      Маю я святе синівське право

      З матір’ю побуть на самоті.

      Рідко, нене, згадують про тебе,

      Дні занадто куці та малі,

      Ще не всі чорти живуть на небі,

      Ходить їх до біса на землі.

      Бачиш, з ними щогодини б’юся,

      Чуєш – битви споконвічний грюк!

      Як же я без друзів обійдуся,

      Без лобів їх, без очей і рук?

      Україно, ти моя молитва,

      Ти моя розпука вікова…

      Гримотить над світом люта битва

      За твоє життя, твої права.

      Ради тебе перли в душу сію,

      Ради тебе мислю і творю…

      Хай мовчать Америки й Росії,

      Коли я з тобою говорю.

      Хай палають хмари бурякові,

      Хай сичать обращи – все одно

      Я проллюся крапелькою крові

      На твоє священне знамено.

      Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

      Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

      Заглядає в шибку казка сивими очима,

      Материнська добра ласка в неї за плечима.

      Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

      Не пущу тебе колиску синову гойдати.

      Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

      Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

      Темряву тривожили криками півні,

      Танцювали лебеді в хаті на стіні.

      Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

      Лоскотали

Скачать книгу