style="font-size:15px;"> Фрагмент сірої пустелі, помережаної серпиками пилових дюн, що виник на моніторах, не містив нічого цікавого. При збільшеному зображенні дослідники побачили присипані пилом антени і силові ребра посадочного агрегату.
– Алексе, можеш визначити його тип? – запитала у техноархеолога баронеса.
– Без проблем. Це тактична платформа-база універсального безпілотного дослідницького модуля серії «ен-ер триста». Модулі цієї комплектації спеціально призначені для дослідження планет зі щільною атмосферою. Їх на земних заводах виготовляє корпорація «Тала-Тейон». Ними обладнані практично усі розвідувальні рейдери, побудовані після чотириста шостого року. До комплекту входять п’ятитонний гвинтокрилий планетоліт з інфраквантовим комп’ютером, три простіші планетольоти, буровий пристрій та ракетна капсула, яку повертають на рейдер разом із зібраними взірцями.
– Щось я не бачу планетольотів, – зауважила Церм.
– Десь мають бути. Напевне, після відвантаження зібраних матеріалів їх знову кудись відправили. Зараз пошукаємо… – Вольск на бічному екрані увімкнув опцію розширеного пошуку об’єктів з вмістом металів. – О! Південно-західніше фіксую якесь залізяччя. Відстань від платформи приблизно три кілометри. Судячи з розмірів, це один із малих гвинтокрилів.
Зонд тим часом зайшов за горизонт, і район дислокації дослідницького модуля опинився за межами його бачення. На центральній панелі розгорнулась панорама, яку транслювали оглядові камери скеґера. Темно-малиновий диск Мелані помітно збільшився за останню годину. В лівій частині панорами з’явився жовтий півмісяць – Тифон.
– До виходу на первинну орбіту ще двісті шістнадцять стандартних хвилин, – повідомила Церм. – Потім ще години чотири переходитимемо на робочу орбіту. Супремус заклав до рейсової циклограми вісім ввімкнень маршового двигуна. Отже, маємо час на відпочинок. Пропоную екіпажу поспати. Після виходу на робочу орбіту у нас буде годин зо двадцять серйозної роботи. Зонд тоді щопівгодини пролітатиме над тією підповерхневою аномалією, яку супремус визнає пріорттетною для дослідження.
– Щопівгодини? – перепитала Вей.
– Робочу орбіту плануємо зробити максимально низькою, – підтвердила Церм. – Дев’яносто кілометрів в апотифонії і шістдесят – у перитифонії13. Завдяки цьому ми зможемо скласти карту підповерхневих порожнин з лінійним розрішенням до двох метрів.
– На якій глибині?
– До двох кілометрів. Глибше картинка розмиватиметься завдяки ефекту Геселя14.
– Мулан, а ви володієте присипляючим гіпнозом? – звернувся до піфійки техноархеолог. – Я відчуваю, що не зможу тепер заснути.
– В наших скафандрах передбачена функція вибіркового гіпнопригнічення, – нагадала Церм. – Цілком ефективна і безпечна процедура. Між іншим, вам усім імплантували військові регулюючі чіпи, а в них є відповідні налаштування. Так що ваша психосоматика
