на Владлена. Владлен кивнув, згоду зі словами Пашки показуючи. Він ще жодного слова у домі Сергійовича не промовив і тому хазяїн дому почував себе незатишно. Людина ж себе не тільки обличчям показує, а і голосом чи хоча б п’яною піснею! Недарма ж будь-які нормальні посиденьки піснями закінчуються! Та не п’яні ж вони ще.
– А ви звідки? – Сергійович подивився Владленові в очі і кивнув у бік вікна.
– Твоє вікно не туди виходить, – вставив Пашка. – Він з мого боку, звідти!
– Та я взагалі-то з Сибіру, – заговорив, нарешті, гість. – Добровільно приїхав. Щоб вас захищати.
– Із Сибіру, – протягнув Сергійович у задумі.
– Так, – підтвердив Владлен. – У нас зараз холодніше, ніж у вас! Та і красивіше у нас!
– Чого це красивіше? – не зрозумів Сергійович.
Владлен подивився на Пашку. Пашка наповнив чарки.
– Давайте за перемогу! – запропонував Владлен.
– Давайте! – підтримав Пашка.
Сергійович чаркувався мовчки. Випив, як і інші, одним ковтком. Пальцем з банки огірок виловив і до рота відправив.
– То чого це у вас красивіше буде? – повторив своє питання Сергійович, огірок дожовуючи.
– Ну це, може, через війну, – спокійно заговорив сибірський гість. – Мало барв! Паркани сірі, вікна не прикрашені різьбою, лиштвами. Біднувато якось!
– Це війна, – Пашка махнув рукою. – Після війни все буде красиво! Як раніше!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
